1919 рік. На майдані перед залізничним вокзалом Кам’янця-Подільського відбулася інспекція морської піхоти морським міністром Української Народної Республіки Миколою Миколайовичем Злобіним. Добре вдягнуті, з доброю стройовою підготовкою морські піхотинці справляли надзвичайне враження на місцеве населення. Святослав Шрамченко, який брав активну участь у формуванні української морської піхоти, згадував: «Був гарний день. Тільки що одержано відомості про успіх наших з’єднаних армій проти більшовиків. Уже звільнені від ворога були і Проскурів, і Жмеринка, і Вапнярка. Під команду «струнко!» морський міністр прийняв рапорт коменданта 2-го полку, який приїхав з фронту, і в супроводі автора цих рядків і сотенного коменданта обійшов фронт сотні. Потім морський міністр у короткій промові поздоровив сотню з нашими успіхами на фронті і побажав їй того ж, що сотня зустрінула «Славою». Сотня в той же день вирушила на фронт до місця перебування штабу дивізії морської піхоти». 1919 рік. У Кам’янці-Подільському в газеті «Українське слово» надруковано сцену-байку Володимира Самійленка «Іванова партійність».
1958 рік. Український письменник Любомир Дмитерко відвідав Кам’янець-Подільський (він тут закінчив першу школу, навчався в інституті народної освіти). Гість зустрівся з літературною молоддю, інтелігенцією міста й району.
1969 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури співали Сергій Козак і Микола Фокін.
1986 рік. Трудівники Кам’янець-Подільського району виконали план продажу зерна державі (без круп’яних і кукурудзи) — 45520 тонн.
1992 рік. У Кам’янці-Подільському створено товариство єврейської культури.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському з робочим візитом побували радник Президента України Михайло Громовий і перший заступник міністра праці та соціальної політики Петро Кучеренко.
2004 рік. У Кам’янці-Подільському перебував кандидат у Президенти України Петро Симоненко.
2004 рік. У Кам’янці-Подільському в сквері «Гунські криниці» відбувся фестиваль індійської культури, організований Хмельницькою обласною громадою свідомості Крішни.
2005 рік. У дитячому оздоровчому комплексі «Чайка» (село Врублівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) проведено установчий з’їзд Асоціації вчителів фізики України. Її зареєстровано в Міністерстві юстиції України (реєстраційне свідоцтво № 2403 від 1 березня 2006 року). Головна мета Асоціації: сприяти апробації та впровадженню наявних і розробці нових навчальних і виховних технологій.
2008 рік. У селі Кам’янка Кам’янець-Подільського району урочисто відкрито новий елеватор філії «Смотрич» ТОВ СП «НІБУЛОН».
2014 рік. Кам’янець-Подільський попрощався з Павлом Стрельчуком, який героїчно загинув у зоні антитерористичної операції на Сході України.
Цього дня народилися:
1865 рік. У маєтку Прилбичі, який був власністю родини Шептицьких (нині це село Яворівського району Львівської області) народився Роман-Марія-Александер Шептицький, який увійшов в історію як Андрей Шептицький — український церковний, культурний і громадський діяч, митрополит Галицький, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський. Урочиста інтронізація — вступ на владичий престол — відбулася 17 січня 1901 року у Львові в соборі Святого Юра. Львівський дослідник Андрій Шкраб’юк у фактографічних нотатках «Митрополит», опублікованих 1997 року в часописові «Ї», писав: «Що ж до наявного в митрополичому титулі Кам’янця-Подільського, то він давно вже перебував у російській займанщині і на початку XX століття не мав серед своїх мешканців, здається, жодного живого греко-католика. Однак, під час Другої світової війни православні священики і миряни Кам’янця зверталися до митрополита Шептицького по допомогу — фінансову і суто церковну: книги, ризи, літургійне начиння тощо, — посилаючись на те, що він же є єпископом їхнього міста, — і митрополит у допомозі не відмовив». У біографії блаженного священномученика Василя Величковського (1903—1973) є такий епізод, пов’язаний із часами німецько-радянської війни: «1941 року за дорученням Митрополита Андрея Шептицького і на прохання православної громади отець Василь виїжджає до міста Кам’янця-Подільського. Люди з великим ентузіазмом зустріли греко-католицького священика і відразу надали йому церкву святого Миколая. Проте отець пробув у місті тільки три дні, бо внаслідок наклепів німецький комендант наказав йому під загрозою розстрілу протягом доби покинути місто». Потрійний титул — митрополит Галицький, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський — Андрей Шептицький зберігав до кінця життя, тобто до 1 листопада 1944 року, коли, проживши 79 років, упокоївся у Львові й був похований у соборі Святого Юра.
Митрополит Галицький, архієпископ Львівський, єпископ Кам’янець-Подільський Андрей Шептицький
1935 рік. У селі Нова Гребля Турбівського, нині Липовецького району Вінницької області народився Леонід Павлович Бессараба — український живописець, член Національної спілки художників України (від 1983 року), заслужений художник України (19 серпня 2008 року), лауреат Хмельницької обласної премії імені В’ячеслава Розвадовського (2001 рік). Закінчив 1965 року Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури). Від 1965 року живе й працює в Хмельницькому. Серед творів: «Тарас Шевченко в Кам’янці-Подільському» (1989), діорама «Звільнення міста Кам’янця-Подільського від німецько-фашистських загарбників».
Леонід Павлович Бессараба
Цього дня відійшли у вічність:
1938 рік. Загинув незаконно репресований Володимир Петрович Затонський — радянський партійний і державний діяч, дійсний член Академії наук УРСР (1929). Народився 8 серпня (27 липня за старим стилем) 1888 року в селі Лисець (тепер Дунаєвецького району Хмельницької області). 1895 року з батьками переїхав до Кам’янця-Подільського. Навчався у 1898—1906 роках у Кам’янець-Подільській гімназії. Закінчив 1912 року фізико-математичний факультет Київського університету (навчався від 1906 року, двічі виключався за участь у революційному русі), набув фах хіміка. 1915 року одружився з кам’янчанкою Оленою Самійлівною Раскіною, яка тоді працювала лікарем однієї з київських клінік. Затонський був кандидатом (у 1923—1924 роках) і членом (у 1925—1937 рокуах) Політбюро ЦК КП(б)У, наркомом освіти УРСР (у 1922—1923 і 1933—1938 роках), секретарем ЦК (у 1925—1927 роках), головою ЦКК (у 1927—1933 роках) КП(б)У. Заарештовано в ніч з 3 на 4 листопада 1937 року, 29 липня 1938 року розстріляно. Посмертно реабілітовано 1956 року. 30 листопада 1961 року в Кам’янці-Подільському безіменній вулиці в селищі цукрового заводу надано ім’я Затонського. Нинішня вулиця Огієнка деякий час була вулицею Затонського (ще за його життя — від 20 березня 1923 року). Також ім’я Затонського було надано в Кам’янці-Подільському педагогічному інститутові та центральній міській бібліотеці.
Володимир Затонський із сином Дмитром на відпочинку. 1928 рік
1938 рік. Розстріляно незаконно репресованого Миколу Васильовича Криленка — наркома юстиції РРФСР (з 1931 року), СРСР (з 1936 року). Народився 14 травня (2 травня за старим стилем) 1885 року в селі Бехтєєво (тепер Сичовського району Смоленської області) в сім’ї висланого чиновника. У травні 1917 року очолював більшовицьку фракцію та виступив від неї на першому з’їзді Південно-Західного фронту, що відбувся в Кам’янці-Подільському в Пушкінському домі. 17 лютого 1967 року в Кам’янці-Подільському Кооперативну вулицю на Польських фільварках перейменовано на вулицю Криленка.
Микола Васильович Криленко, 1918 рік
1972 рік. У Ленінграді (нині Санкт-Петербург) помер (за іншими даними — 31 липня) Михайло Іларіонович Артамонов — російський археолог, доктор історичних наук (1941), професор (1943), дійсний член Польської академії наук (1959). Народився 5 грудня (23 листопада за старим стилем) 1898 року в селі Виголево (нині Молоковського району Тверської області Росії). Закінчив 1924 року Ленінградський університет. У 1937—1943 роках — директор Інституту історії матеріальної культури Академії наук СРСР; у 1948—1951 роках — проректор, від 1949 року — завідувач кафедри археології Ленінградського університету; у 1951—1964 роках — директор Державного Ермітажу. Керував археологічними експедиціями: у 1946—1948 роках — Південно-Подільською, у 1949—1951 роках — Волго-Донською. Перша з них вивчала палеолітичні, мезолітичні, неолітичні, ранньослов’янські пам’ятки Середнього Подністров’я (нині затоплені й зняті з обліку села Староушицького, потім Кам’янець-Подільського району — Лука-Врубловецька, Бакота й інші) та здійснила значні наукові відкриття. Особисту бібліотеку вченого передано Кам’янець-Подільському педагогічному інституту (нині Кам’янець-Подільський університет імені Івана Огієнка), вона зберігається на історичному факультеті.
0
