1920 рік. У Кам’янець-Подільському державному українському університеті декан історико-філологічного факультету Леонід Тимофійович Білецький запропонував лекторові педагогіки Софії Федорівні Русовій відбути до Києва для придбання необхідної літератури для навчально-методичного забезпечення цієї дисципліни. У жовтні 1920 року Софія Федорівна розпочала викладати в університеті педагогіку.
1951 рік. Обласна газета «Радянське Поділля» розкритикувала роботу Кам’янець-Подільського історичного музею за те, що його колектив досі не створив стаціонарну експозицію радянського відділу, що наукові працівники не проводили науково-дослідної роботи, не мали належного зв’язку з установами, школами, колгоспами. Після такої розгромної статті праця музейного колективу активізувалася.
1959 рік. Виконком Кам’янець-Подільської міської ради затвердив найменування трьох вулиць і одного провулка нового планування північної частини селища Смирнова. Тож на карті міста з’явилися вулиці Фурманова, Богуна та Пархоменка й провулок Будівельний. Ухвалено також продовжити на північ вулицю Короленка та провулки Малий і Заводський. 2010 рік. Секретарем Кам’янець-Подільської міської ради депутати обрали Валентину Петрівну Волошину. Її попередником на цій посаді був Михайло Дмитрович Аносов, а наступником 17 листопада 2010 року став Василь Іванович Сенюк. Від 9 липня 2013 року цю посаду обіймає Анатолій Іванович Кучуровський.
Цього дня народилися:
1885 рік. У Кам’янці-Подільському народився (15 липня за старим стилем) Борис Ілліч Збарський — російський біохімік, дійсний член Академії медичних наук СРСР (1944). Разом із Володимиром Воробйовим бальзамував тіло Володимира Ілліча Леніна. Помер 7 жовтня 1954 року в Москві. 17 лютого 1967 року в Кам’янці-Подільському провулок Больничний на Польських фільварках перейменовано на вулицю Збарського.
Борис Ілліч Збарський
1895 рік. У містечку Вовковинці Летичівського повіту Подільської губернії (тепер селище міського типу Деражнянського району Хмельницької області) народився (15 липня за старим стилем) Володимир Якович Герасименко — український літературознавець, доктор філологічних наук (1960), старший брат українського хіміка Полікарпа Герасименка. 1917 року закінчив Миколаївський учительський інститут. Навчався в Кам’янці-Подільському на історико-філологічному факультеті державного українського університету (умовно дійсний студент від 30 вересня 1919 року). 1922 року закінчив Кам’янець-Подільський інститут народної освіти (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працював викладачем у вищих навчальних закладах Миколаєва (1918), Кам’янця-Подільського (1919—1924), Одеси (1924—1930). Був членом Кам’янець-Подільського наукового при Українській академії наук товариства. 1931 року Володимира Герасименка заарештували, звинуватили в контрреволюційній діяльності, вислали з України. До 1939 року викладав у Воронежі. У 1940—1941 роках був завідувачем кафедри літератури Череповецького педагогічного інституту. У 1942—1944 роках працював завідувачем кафедри літератури та мови Башкирського вчительського інституту в місті Стерлітамак. 1944 року повернувся в Україну. У 1944—1948 роках працював старшим науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка. У 1948—1953 роках був доцентом педагогічного інституту в місті Орджонікідзе Дніпропетровської області. У 1953—1958 роках — старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту педагогіки Академії наук Української РСР. У 1958—1966 роках знову працював старшим науковим співробітником в Інституті літератури. 1961 року захистив докторську дисертацію. Опонентами на захисті були Олександр Білецький, Микола Гудзій, Максим Рильський. Досліджував проблеми критичного реалізму, історію української літератури, взаємозв'язки та взаємодію національних літератур. Вивчав літературну спадщину Степана Руданського та Анатолія Свидницького, упорядник кількох видань їхніх творів. Писав про творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Марка Вовчка, Леоніда Глібова, Юрія Федьковича, Льва Толстого, Максима Горького. Опублікував низку праць із фольклору, етнографії, історії журналістики. Був одружений із Наталею Костянтинівною Солухою — молодшою донькою лікаря та громадського діяча Костя Солухи. Помер 26 вересня 1984 року в Києві на 90-му році життя. Поховано на Байковому кладовищі. На могилі біла мармурова дошка з керамічним фото, напис «Володимир Герасименко професор-українознавець. 26.IX.1984».
Володимир Якович Герасименко
1898 рік. У містечку Тиврів Вінницького повіту Подільської губернії (тепер селище міського типу, один із районних центрів Вінницької області) народився Володимир Васильович Дорош — український народний майстер-різьбяр на дереві, скульптор, заслужений майстер народної творчості Української РСР (від 1960 року). 1919 року закінчив Кам’янець-Подільське ремісниче училище. Працював від 1922 року майстром столярної справи з виконанням художніх робіт у Тиврівському дитячому будинку, від 1928 року — у Жмеринському локомотивному депо. Спочатку опанував традиційне орнаментне різьблення, 1930 року звернувся до об’ємної скульптури. Учасник обласних, всесоюзних мистецьких виставок від 1952 року. На зрізах різних порід дерева виконував сценки з народного життя засобом невисокого рельєфу, круглі скульптурки. Окремі роботи зберігаються у Тиврівському краєзнавчому музеї. Серед творів: погруддя Тараса Шевченка (1930, 1963), Богдана Хмельницького (1950-і роки), Устима Кармелюка (1955), Семена Палія (1957), кінні фігури — «Василь Чапаєв», «Микола Щорс», «Григорій Котовський» (усі — кінець 1950-х років), композиції — «Михайло Коцюбинський та Іван Франко» (1955), «Тарас Шевченко на засланні» (1961), «Молодий Тарас Шевченко у Карла Брюллова» (1963). Помер 19 червня 1964 року в місті Жмеринка.
Володимир Васильович Дорош
1913 рік. У селі Залуччя (нині Подоляни Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Василь АксентійовичАтаманюк — педагог, відмінник народної освіти. Трудовий шлях почав як учитель під час ліквідації неписьменності й малописьменності в Оринині. Учасник війни з німцями. Працював директором шкіл. Був завідувачем відділу народної освіти Кам’янець-Подільського райвиконкому (у 1963—1966 роках, від березня 1967 року до 22 серпня 1974 року; його наступником став Борис Андрійович Клюцук). Обирався депутатом сільської ради 12 скликань підряд, Кам’янець-Подільської районної ради — сім. Помер 26 листопада 1996 року.
1957 рік. Народився Ростислав Павлович Слободян — приватний підприємець.
1958 рік. Народився Сергій Станіславович Голубішко — директор товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОКОН «Вектор», член виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради.
1971 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Інна Борисівна Любинська — географ. 1993 року закінчила Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, здобула повну вищу освіту за спеціальністю «Географія» та кваліфікацію спеціаліста географа, викладача. Від 2006 року працює у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка на природничому факультеті. Від 2010 року заступник декана з навчально-методичної роботи. 2012 року закінчила аспірантуру на кафедрі геоекології та методики викладання екологічних дисциплін Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за спеціальністю «Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів».
1972 рік. У селі Залісся Чортківського району Тернопільської області народився Віктор Володимирович Міщишин — заступник начальника управління Головдержслужби в Хмельницькій області. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського національного університету (магістр політології). Голова правління Подільського регіонального центру політичних і соціальних досліджень. У 2005—2008 роках працював заступником голови Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації, керівником апарату. Від квітня 2009 року — заступник начальника управління державної служби Головдержслужби України в Хмельницькій області. Член Центральної ради Української республіканської партії «Собор», заступник голови Хмельницької обласної організації, голова Кам’янець-Подільської районної організації УРП «Собор».
1974 рік. Народився Валерій Вікторович Данчук — депутат Кам’янець-Подільської районної ради.
1974 рік. У селі Руда Кам’янець-Подільського району народився Володимир Геннадійович Родіков — полковник, начальник Центру розмінування та Кам’янець-Подільського гарнізону (від 2012 року). Батько Геннадій Георгійович працював помічником начальника штабу з мобілізаційної роботи у місцевій військовій частині, мати Тамара Петрівна — бухгалтером у колгоспі. 1991 року Володимир закінчив середню школу в селі Жванець і вступив до Кам’янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища імені маршала Харченка. У 1995—1999 роках проходив службу на різних посадах в 39-ій окремій десантно-штурмовій бригаді (місто Хирів Львівської області). Від 1999 року проходив військову службу на командних посадах військово-інженерного інституту при Подільському державному аграрно-технічному університету та факультету військової підготовки Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У 2004—2006 роках навчався в Національній академії оборони України в Києві. Далі до жовтня 2012 року проходив військову службу в Центрі підготовки інженерних військ. 17 жовтня 2012 року прийняв під своє командування Центр розмінування. Того ж року, згідно з наказом командувача Західного оперативного командування від 12 листопада, став начальником Кам’янець-Подільського гарнізону. Попередній начальник гарнізону — полковник Сергій Мальченко — звільнився в запас із лав Збройних Сил України.
Цього дня відійшли у вічність:
1974 рік. У Кам’янці-Подільському помер Микита Павлович Годованець — український поет-байкар, перекладач. Народився 26 вересня (14 вересня за старим стилем) 1893 року в селі Вікнина Тернівської волості Подільської губернії (нині Гайворонського району Кіровоградської області). Закінчив 1906 року Степашанську вчительську школу. Навчався на дворічних курсах підготовки до університету. Вчителював у церковнопарафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. У 1914—1918 роках перебував на військовій службі. Місяць був студентом Кам’янець-Подільського державного українського університету. Вчителював (у 1919—1920 роках — в Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця), «Радянська Волинь» (Житомир). 31 січня 1937 року незаконно заарештовано в Києві. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року вислано на Середню Колиму, де пробув до 1947 року. Тільки 1954 року офіційно дозволено поселитися в Кам’янці-Подільському. Реабілітовано 11 вересня 1957 року. Видав збірки «Незаможник Клим» (1927), «До добробуту й культури...» (1928), «Парася на парастасі» (1929), «Будяки», «Довгоносики», «У колектив!» (1930), «Трактор і Рало» (1931), «Байки» (1932), «Байки» (1957), «Осел на хаті» (1958), «Байки» (1960), «Заяча математика» (1961), «Вужі під яслами», «Байки» (1963), «Ріка Мудрості. Байки за Езопом» (1964), «Веселий педант» (1965), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Афоризми сатирика», «Талановита Тріска», «Байки за Леонардо да Вінчі, Федром, Бабрієм» (1967), «Байки» (томи 1—2, 1968), «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах М. Годованця», «Байки і фрашки» (1973), «Байки» (1987). Побачили світ російські переклади: «Соловей в курятнике» (1960), «Медвежьи танцы» (1967). Нагороджено орденом «Знак Пошани» (1973). У Кам’янці-Подільському вулицю Садову на Новому плані перейменовано на вулицю Годованця.
Могила Микити Годованця на Руськофільварецькому цвинтарі. Фото Сергія Єрмакова
2014 рік. Загинув Павло Володимирович Стрельчук — боєць батальйону «Айдар». Народився 8 серпня 1973 року в Старокостянтинові. У Кам’янці-Подільському закінчив середню школу № 2, радгосп-технікум, Подільську державну аграрно-технічну академію. Останні 15 років мешкав у Києві, працював у великій приватній фірмі. Від грудня 2013 року разом з українськими патріотами був на Майдані в Києві, входив до складу п’ятнадцятої сотні Самооборони. Добровольцем пішов на схід захищати суверенітет держави, вступив до загону «Айдар». Група Павла займалася збиранням на передовій «Вантажу-200» (загиблі) та «Вантажу-300» (поранені) й відправкою їх у морг та лікарні відповідно. Коли Павло з товаришами їхав на завдання, їхня група потрапила під обстріл. Павло зазнав важкого поранення, не сумісного з життям, але лікарі прооперували його в місті Щастя. Павло прийшов до тями. Було прийнято рішення переправити його вертольотом у Харків. У повітрі Павлові двічі проводили реанімацію, але він помер у небі. Поховали Павла Стрельчука в Кам’янці-Подільському на Алеї слави міського кладовища. 23 грудня 2014 року в холі Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи № 2 урочисто відкрито меморіальну дошку та стенд, присвячені Павлові Стрельчуку.
1909р. - у Трускавці, тепер Львів. обл. помер Каєтан Абгарович (Abgarovicz) (псевд. - Абгар Солтан) - польськ. письменник. "У зб. новел "З сільського двору" (1895) реалістич. зображено побут, звичаї польськ. шляхти, що проживала на Поділлі. В зб. оповідань "Русини" (1893), "Добра научка" (1896) з великопольськ. позицій висвітлював життя укр. народу, укр.-польськ. відносини, зокрема на "Зх. Поділлі, за що його різко критикував І.Я.Франко"
1927р. - у с.Кринички, тепер смт.Дніпропетр. обл. народився Іван Павлович Березовський - укр. фольклорист, етнограф і літературознавець, доктор філологічних наук (з1972), лауреат преміх України в галузі літ.-удожньої критики. Про діяльність у довіднику написано: "Автор праь, присвячених історії і методології фольклористити, етнографії та літературознавства, в яких певною мірою відображено Поділля"
1921р. - у м.Лебедин Сумської обл. народився Володимир Михайлович Курило - укр. історик, доктор історичних наук (з 1980), професор (з 1984), засл. працівник вищої школи Украхни. За довідником: "Досліджує історію Буковини, Західної України. ... У працях використані матеріали з історії Зх. Поділля"
1881р. - у м.Гадяч, тепер Полтавськ. обл. народився Володимир Григорович Леонтович - укр. архітектор-реставратор, інженер-будівельник, професор (з 1940). "Здійснював інженерно-геодезичні дослідження на Волині та Поділлі, займався відбудовою істор.-архітект. пам'яток у м.Житомирі, реставрував замок у м. Острозі, спорудив за проектом архітект. В.М.Максимова храм-пам'ятник Козацькі могили біля м.Берестечка"
1952р. - у м.Київ народилась Ніна Дмитрівна Якименко - укр. музикознавець, фольклорист, кандидат мистецтвознавства (з 1984). За довідником: "Досліджує музичний фольклор України й Сх.Поділля і проводить порівняльно--типологічне дослідження укр. і болгарського календарно-обрядового фольклору"
0
