23 січня
Цього дня колись:
1919 рік. У Києві міністр народної освіти Української Народної Республіки Іван Іванович Огієнко звернувся листовно до міністра шляхів УНР Пилипа Калениковича Пилипчука з проханням виділити на 24 січня два платні купе для переїзду до Кам’янця-Подільського новопризначених викладачів Кам'янець-Подільського державного українського університету — професорів Михайла Хведорова (Федорова), Василя Біднова й асистента Олександра Оленича (Аленича) з родинами.
1954 рік. Розпочав перший сезон Кам’янець-Подільський обласний пересувний російський драматичний театр. Акторів, які працювали в ньому, поселили в Старому місті — у відновленому будинку, що об’єднав два давні (сучасна адреса — Польський ринок, 12). Відтоді до будинку пристала назва «дім артистів».
1985 рік. У Москві «Известия» опублікували статтю «Стара фортеця», в якій власний кореспондент газети в Києві Микола Бакланов розглядає проблеми реставрації архітектурних пам’яток Кам’янця-Подільського.
1987 рік. У газеті «Прапор Жовтня» опубліковано соціалістичні зобов’язання трудящих міста Кам’янця-Подільського на 1987 рік. Ними, зокрема, передбачено закінчити будівництво та ввести в експлуатацію медико-санітарну частину заводу «Електроприлад» імені 60-річчя СРСР, середню школу № 9. Поліклініка медико-санітарної частини заводу «Електроприлад» розпочала роботу 1 лютого 1988 року, а стаціонар відкрито в березні того ж 1988 року. Новий корпус середньої школи № 9 здано в експлуатацію наприкінці червня 1987 року, а відкрито 1 вересня 1987 року.
1993 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся перший у місті аукціон з продажу об’єктів комунальної власності: продано дві крамниці, два кіоски та ательє.
2001 рік. На ротацію до Лівану вирушив український інженерний батальйон, що проходив вишкіл у Кам’янець-Подільському центрі підготовки інженерних військ.
2002 рік. Сесія Кам’янець-Подільської міської ради дозволила встановити у сквері Васильєва пам’ятник Леніну, демонтований 18 серпня 1992 року.
2003 рік. Головою Кам’янець-Подільської районної організації ветеранів війни та праці обрано Миколу Степановича Федькова. Змінив на цій посаді Євгена Павловича Дмитришина, який помер 23 жовтня 2002 року. У серпні 2006 року наступником Федькова став Антон Іванович Малик.
2005 рік. Кам’янчанин Микола Коваль учетверте став чемпіоном Хмельницької області з російських шашок.
2013 рік. У Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка відбулася конференція трудового колективу, на якій таємним голосуванням ректором університету обрано доктора історичних наук, професора Сергія Анатолійовича Копилова. До речі, його батько — кандидат історичних наук Анатолій Олексійович Копилов — був ректором цього навчального закладу в 1977—2001 роках — понад 24 роки. У сина, який став ректором у 49 років, навряд чи є шанси побити феноменальний рекорд батька, який став ректором у 41 рік.
2013 рік. У Кам’янець-Подільській міській центральній бібліотеці відбулась творча зустріч із заслуженим журналістом України, письменником Мар’яном Івановичем Красуцьким, присвячена 70-річчю з дня його народження (з’явився на світ 5 січня 1943 року; див. про нього «Кам’янецький календар» на 5 січня).
2014 рік. У Кам’янець-Подільській міській центральній бібліотеці відкрито краєзнавчий відділ. Для нього відведено цілий зал на другому поверсі. Понад два місяці тривала напружена робота над формуванням відділу. На бібліотечних полицях зібрано всю краєзнавчу літературу, що була в міській центральній бібліотеці. Зокрема, у вільному доступі представлено підшивки місцевих газет, починаючи з 1960-х років. Значно допоміг літературою та консультаціями історичний факультет національного університету (декан Володимир Дубінський).
На відкритті краєзнавчого відділу виступає письменник Мар’ян Красуцький
2014 рік. В інформаційному центрі готелю «Reikartz Кам’янець-Подільський» (Старобульварна, 2) відкрилася персональна виставка кам’янецького художника Славка Полятинчука «Сонячний вітер».
Цього дня народилися:
1891 рік. У селі Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (нині Бобровицького району Чернігівської області) народився (11 січня за старим стилем) Павло Григорович Тичина — український поет, лауреат Шевченківської премії 1962 року, голова Верховної Ради Української РСР у 1953—1959 роках. Дату народження Тичини (23 січня) уточнила Ірина Дмитрівна Блюдо (внучата небога поета), знайшовши в справах Київського комерційного інституту виписку з церковної книги про народження Павла Григоровича. Хоча усталену дату (27 січня), яку деякі дослідники помилково вважають датою хрещення, насправді ввів в обіг сам Тичина в автобіографіях. 23 травня 1965 року Павло Григорович занотував у щоденнику: «Група студентів-математиків Кам’янець-Подільського педінституту була у мене в гостях — на широкій дружній бесіді. Для їхньої інститутської бібліотеки я передав деякі свої книги, а також і книги сучасних письменників України (а я ж їх купую для себе по кілька примірників) та ще ноти — музику на слова поетів. Вони ж мені подарували скульптурний портрет Леніна у весь зріст з таким написом: «Дорогому Павлу Григоровичу від студентів Кам’янець-Подільського педінституту». Помер Тичина 16 вересня 1967 року в Києві.
1902 рік. У селі Заочіпське (згодом Царичанського району Дніпропетровської області, а нині зняте з обліку) народився Павло Матвійович Усенко — український поет. Дебютував 1925 року збіркою «КСМ» (тобто — Комуністична спілка молоді), тож уславився як комсомольський поет. Навчався у 1929—1931 роках на літературному відділі Харківського інституту червоної професури. У 1927—1931 роках редагував журнал «Молодняк» (згодом відомий як «Дніпро»). Як редактор журналу він 18 вересня 1929 року разом із поетом Іваном Куликом прибув до Кам’янця-Подільського, де брав участь у вечорі української пролетарської літератури. Учасник Великої Вітчизняної війни. Помер 4 серпня 1975 року в Києві. Найпомітніші, напевне, рядки з творчості поета — це: «Дівчино-секретарю, як тебе любили ми! Десь ти за заметами, за снігами білими…». До речі, вони дали настрій оповіданню «Дівчино-секретарю…» зі збірки 1991 року «Покаяння» письменника Мар’яна Івановича Красуцького з Кам’янця-Подільського.
1930 рік. У селі Великий Карабчіїв Городоцького району народився Михайло Дорофійович Костишен. Закінчив 1950 року Кам’янець-Подільський індустріальний технікум. Від березня 1968 року працював на Кам’янець-Подільському цементному заводі головним механіком, в. о. головного інженера, в. о. директора, заступником директора. Помер 11 грудня 1983 року.
1950 рік. Народилася Антоніна Миколаївна Горбняк — сільський голова Колодіївської територіальної громади в 1988—2014 роках. 1990 року закінчила Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), здобула фах інженера-зоотехніка. Від 1988 року була головою Колодіївської сільської ради, востаннє обрано — 31 жовтня 2010 року. 17 березня 2014 року звернулася з особистою заявою про складання нею повноважень сільського голови за власним бажанням. Через два дні сесія Колодіївської сільської ради задовольнила цю заяву. 26 жовтня 2014 року новим сільським головою обрано колишнього вчителя математики В’ячеслава Анатолійовича Голованьова (див. про нього «Кам’янецький календар» на 15 січня).
1958 рік. Народився Іван Феодосійович Спасюк — сільський голова Підпилип’янської територіальної громади (до її складу входять два надзбручанські села — Підпилип’я та Подоляни). 1988 року закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), здобув фах інженера-механіка. Сільським головою працює понад чверть століття: 31 жовтня 2010 року Спасюка всьоме обрано на відповідальну посаду.
1961 рік. У селі Цвіклівці Кам’янець-Подільського району народився Анатолій Петрович Корнєєв — Герой України, активний учасник Революції Гідності. Убитий пострілом снайпера прямо в серце 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві. Був сільським головою Рудської територіальної громади, яка охоплює три села — Руду, Цвіклівці та Гаврилівці. 26 жовтня 2014 року новим сільським головою обрано сина Героя — Віталія Анатолійовича Корнєєва, який пропрацював на цій посаді рік — до чергових місцевих виборів. Про Анатолія Корнєєва детальніше див. статтю «Знаєте, яким він хлопцем був!».
Анатолій Петрович Корнєєв
Цього дня відійшли у вічність:
1921 рік. У селі Марківка (тепер Теплицького району Вінницької області) загинув від руки вбивці Микола Дмитрович Леонтович — український композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, збирач музичного фольклору. Народився 13 грудня (1 грудня за старим стилем) 1877 року в присілку Монастирок (тепер село Немирівського району Вінницької області). Закінчив 1899 року в Кам’янці-Подільському Подільську духовну семінарію. У рамках святкування 125-річчя з дня народження композитора на колишньому корпусі семінарії відкрито 12 грудня 2002 року меморіальну дошку Леонтовичу (автори — заслужений художник України Борис Негода, заслужений майстер народної творчості України Володимир Лашко та Леонід Киселюк).
1983 рік. У Києві померла Варвара Олексіївна Губенко-Маслюченко (дівоче прізвище — Маслюченко) — українська актриса театру й кіно. Дружина письменника Остапа Вишні. Народилася 2 грудня 1902 року в Харкові. Навчалася 1919 року в Музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка в Києві. У 1920—1933 роках працювала в театрах Києва, Харкова, Росії. Від 1927 року — в кіно. Серед ролей у театрі: Галя («За двома зайцями» Михайла Старицького), Параня («Диктатура» Івана Микитенка), Вікторія («Княжна Вікторія» Якова Мамонтова), Негіна («Таланти та поклонники» Олександра Островського). Серед ролей у кіно: Люлька («Каламуть», 1927), Гувернантка («Троє», 1928), Олімпія («Гроза над полями», 1959), Євдокія («Сповідь», 1962), Мати («Вавилон-XX», 1980). Авторка книги «Про Остапа Вишню. Спогади» (1989), спогадів про Максима Рильського, Юрія Яновського, Марію Заньковецьку, Поліну Нятко та ін. Упорядник творів Остапа Вишні. У вересні 1963 року в Кам’янці-Подільському брала участь в урочистостях з нагоди 70-річчя байкаря Микити Годованця.
1994 рік. У Києві трагічно загинув Олександр Федорович Шумило. Народився 1938 року. Очолював свого часу Кам’янець-Подільське районне управління сільського господарства, колгоспи в селах Завалля та Устя.
2012 рік. Помер Борис Романович Ліпман — хоровий диригент, композитор, почесний громадянин Кам’янця-Подільського (від 16 лютого 2010 року). Народився 21 лютого 1925 року в Кам’янці-Подільському. Жив до 1941 року в Старому місті на вулиці Утьосистій (тепер — Успенська) в будинку № 2 (нині немає, після війни залишилися тільки стіни). Навчався в школах № 1 (у 1932—1936 роках) і № 9 (у 1936—1941 роках, закінчив дев’ятий клас). Учасник Великої Вітчизняної війни. У 1950—2000 роках був художнім керівником самодіяльної народної хорової капели Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працював у цьому виші доцентом кафедри методики музичного виховання і хорового диригування.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
