1921 рік. У газеті «Селянська правда» під фейлетоном Павла Михайловича Губенка «Чудака, їй-богу!» вперше з’явився підпис «Остап Вишня». Перший твір — памфлет «Демократичні реформи Денікіна» за підписом П. Грунський — письменник опублікував в Кам’янці-Подільському в газеті «Народна воля» від 2 листопада 1919 року.
1941 рік. За героїзм і мужність у боях початкового періоду Великої Вітчизняної війни звання Героя Радянського Союзу надано Йосипові Андріановичу Кадученку. Народився 31 жовтня 1906 року в Старій Ушиці. Закінчив Староушицьку семирічку. У 1925—1926 роках навчався у Кам’янець-Подільській партійній школі. У 1926—1928 роках працював секретарем райкому комсомолу в Чемерівцях, Довжку. У 1928—1945 роках перебував у Червоній армії. Закінчив 1932 року Орловське бронетанкове училище, 1941 року — перший курс академії імені Фрунзе. До виходу на пенсію (1966 рік) працював майстром ВТК коксохімічного заводу в Запоріжжі. Помер 13 березня 1987 року в Запоріжжі. У Старій Ушиці закладено парк імені Кадученка.
1991 рік. У Кам’янці-Подільському розпочала роботу перша недержавна книгарня — книжкова лавка від малого підприємства «Діалог» на вулиці Котовського (нині Соборна).
2001 рік. У Гросетто (Італія) відбувся (17—22 липня) юніорський чемпіонат Європи з легкої атлетики, на якому студент Кам’янець-Подільського педагогічного університету Василь Матвійчук здобув перемогу на дистанції 10 кілометрів.
Цього дня народилися:
1844 рік. У селі Чемериси-Волоські (тепер Журавлівка Барського району Вінницької області) народився Тадей Денисович Ганицький — український скрипаль, педагог, диригент, композитор. У Кам’янці-Подільському закінчив гімназію (1863), відкрив музичну школу (1903), створив Подільське музичне товариство (1907), симфонічний оркестр (1914). Помер 12 лютого 1937 року в Кам’янці-Подільському.
Могила Тадея Ганицького на Руськофільварецькому кладовищі Кам’янця-Подільського. Фото Сергія Єрмакова
1891 рік. У Києві народився Сергій Володимирович Пилипенко — український письменник, один із засновників і голова (у 1922—1932 роках) літературної організації «Плуг», опікувався членами цієї організації в Кам’янці-Подільському. Закінчив 1909 року Першу київську гімназію. Навчався на філологічному факультеті Київського університету. 1912 року як члена есерівської студентської організації виключено з третього курсу університету і вислано з Києва без права в’їзду в університетські міста. Вчителював у місті Бровари. Влітку 1914 року призвано в армію і відправлено на фронт, де пройшов шлях від рядового до капітана, здобув усі бойові офіцерські нагороди, був тричі поранений і двічі контужений. Редагував у Ризі фронтову газету «Український голос». 1918 року повернувся до Києва. 1919 року порвав з есерами і вступив до КП(б)У. В останні роки життя працював директором інституту літератури імені Тараса Шевченка. Видав 30 книг байок та оповідань. Серед них: збірки оповідань «Скалки життя» (1925), «Кара», «Під Черніговом» (1927), збірки байок «Байківниця» (1922), «Байки» (1927), «Свині на дубі» (1932), «Анекдоти старого редактора» (1933). 21 серпня 1933 року Пилипенка виключено з партії. 29 листопада 1933 року заарештовано. Засуджено до розстрілу (клопотання про це судової трійки від 23 лютого 1934 року затверджено 3 березня 1934 року Колегією ОДПУ УРСР). Посмертно реабілітовано.
1900 рік. У Кам’янці-Подільському народилася (9 липня за старим стилем) Милиця Миколаївна Симашкевич — український художник театру й кіно. Навчалася у 1920—1926 роках у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) у Вадима Меллера та Федора Кричевського. Про Вадима Меллера Милиця Миколаївна писала в спогадах: «Вадим Георгійович із великою дбайливістю проводив з нами роботу над макетами, вчив розрішати композицію сценічної коробки, знаходити образ вистави, учив і іншим компонентам оформлення вистави, які є необхідними знаннями для праці художника кону. Ми всі дуже поважали свого вчителя. Він завжди був для нас великим авторитетом, його глибока культура, ерудиція в питаннях естетики, історії матеріальної культури завжди були для нас невичерпним джерелом під час навчальних років». Від 1924 року в театрі «Березіль» оформляла вистави у стилі конструктивізму. Серед них: «Пошились у дурні» (1924); «За двома зайцями» Михайла Старицького (1925); «Комуна в степах» Миколи Куліша (1925); «Бронепоїзд 14—69» Всеволода Іванова (1928). У 1929—1935 роках працювала на Одеській кіностудії художніх фільмів. Серед стрічок: пригодницький фільм «Суддя Рейтанеску» (інші назви — «Суддя Рейтан», «Двійник»; 1929) — фільм не зберігся; агітаційно-пропагандистський фільм «Зореносці» («Зорі на шоломах»; 1931); історичні драми «Кармелюк» (1931) і «Коліївщина» (1932). У 1935—1941 роках працювала на Київській кіностудії художніх фільмів. Серед стрічок: «Наталка Полтавка» (1936); «Багата наречена» (1937); «Кармелюк» (1938, звуковий); «Вершники» (1939); «Кубанці» (1940); «Майська ніч» (1940, у співавторстві з Миколою Тряскіним). Усього з її участю створено 20 художніх і 10 документальних фільмів. Від 1945 року в Івано-Франківському музично-драматичному театрі оформила понад 20 вистав. Серед них: «На Вкраїні милій» Івана Чабаненка (1945); «Родина щіткарів» Мирослава Ірчана (1957); «Устим Кармелюк» Володимира Суходольського (1960). Відбулися ретроспективні ювілейні виставки Милиці Симашкевич в Івано-Франківському (1965), Львові (1970) та Києві (1975). Померла 11 грудня 1976 року в Івано-Франківську.
1924 рік. У місті Фастів (нині Київської області) народився Анатолій Аркадійович Горчинський — український режисер, композитор, співак, народний артист України (1994). Автор і виконавець багатьох популярних пісень, зокрема «Росте черешня в мами на городі», «Приїжджайте частіше додому», «Троянди на пероні». Закінчив музичне училище в Києві, 1956 року — режисерський факультет Київського театрального інституту, навчався у знаменитого Мар’яна Крушельницького. Працював режисером у Київському театрі оперети, у театрах Львова (у 1957—1968 роках), Хмельницького (у 1968—1973 роках, приїжджав із театром до Кам’янця-Подільського), Рівного (у 1973—1974 роках), Тернополя (у 1975—1992 роках). Помер 6 січня 2007 року.
Обкладинка альбому «Найкраще» Анатолія Горчинського
1926 рік. У Москві народився Сергій ОлексійовичБаруздін — російський письменник. 1958 року закінчив Літературний інститут імені Горького (Москва). Працював головним редактором журналу «Дружба народов» (у 1965—1991 роках). У книзі «Само собой» очима червоноармійця Олексія Горскова показав Кам’янець-Подільський передвоєнний та в перші дні Великої Вітчизняної війни. Прототипом Горскова був народний художник СРСР Олексій Михайлович Грицай. 1983 року відзначений Державною премією РРФСР імені Максима Горького за збірку оповідань і повістей «Само собой». Помер 4 березня 1991 року.
1939 рік. У селі Шаровечка (нині Хмельницького району Хмельницької області) народився Борис Іванович Урода — журналіст, гуморист, лауреат Хмельницької обласної премії імені Микити Годованця. Працював від 2 травня 1962 року в Кам’янці-Подільському в газетах «За комунізм», «Прапор Жовтня» (від серпня 1991 року — «Край Кам’янецький»). Нині на пенсії. Автор збірок гумору й сатири «Сезонна робота» (2000), «За гороскопом» (2003), «Викуп» (2006), «Гусак на троні» (2009), «Лев-реформатор» (2010), «Неприступна фортеця» (2011), «Не женись з наскоком» (2013). За багаторічне висвітлення життєдіяльності району Бориса Уроду вшановано 24 грудня 2009 року відзнакою Кам’янець-Подільської районної ради «За заслуги».
Борис Іванович Урода
1947 рік. У селі Гуренівка на Сумщині народилася Зінаїда Іванівна Сафронюк — колишній сільський голова Гринчуцької територіальної громади (з червня 1982 року).
1948 рік. У селі Підзамче (нині в складі Кам’янця-Подільського) народилася Олена ЛюдвігівнаЛясота — кандидат географічних наук (1988). Донька педагога й краєзнавця Людвіга Лясоти, мати поетеси Софії Донець, була дружиною художника В’ячеслава Донця. Мати Олени — Феліція Едуардівна Туяк (1917, Київ — 2000) працювала вчителькою математики Довжоцької середньої школи. Олена 1966 року закінчила Довжоцьку середню школу (11 класів). 1971 року закінчила географічний факультет Чернівецького університету. У 1971/72 навчальному році працювала вчителем географії Староушицької середньої школи. У 1972—1980 роках працювала в Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику. У 1978—1981 роках заочно навчалася в аспірантурі. У 1980—1986 роках працювала в Луцькому педагогічному інституті. Від 1986 року працює в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет): доцент кафедри біології, географії та екології.
1950 рік. У селі Пудлівці Кам’янець-Подільського району народився Володимир Миколайович Демченко — начальник автошколи ТСОУ (Товариства сприяння обороні України) з 1995 року.
1950 рік. У селі Велика Слобідка народився Володимир Петрович Луньов — колишній військовий комісар Кам’янець-Подільського об’єднаного військового комісаріату, депутат Кам’янець-Подільської міської ради (у 1998—2002 роках).
1953 рік. У місті Стрий народився Володимир Васильович Даниляк — український мотоболіст. Виступав за мотобольну команду Кам’янця-Подільського, ставав у її складі чемпіоном України та володарем Кубка України.
1960 рік. Народився Василь Іванович Яковенко — депутат Кам’янець-Подільської районної ради. Працював головним лікарем Княжпільської амбулаторії, нині головний лікар Кам’янець-Подільського районного центру первинної медико-санітарної допомоги.
1961 рік. Народився Олександр Михайлович Боршуляк — директор товариства з обмеженою відповідальністю «Династія» села Вітківці, депутат Кам’янець-Подільської районної ради.
1962 рік. У Кам’янці-Подільському народився Віктор Миколайович Дейсун — український живописець, член Національної спілки художників України від 2000 року. Навчався в школі спочатку на Довжку (передмісті Кам’янця-Подільського), де проживали батьки Дейсуна, потім на Підзамчі (мікрорайоні Кам’янця-Подільського). Навчався у Кам’янець-Подільській міській дитячій художній школі, які закінчив 1976 року. Далі 1980 року закінчив Республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка в Києві, 1988 року — Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська академія мистецтв). Учасник багатьох виставок. 17 вересня 2009 року в картинній галереї Кам’янця-Подільського було відкрито персональну виставку Дейсуна «Спостереження», на якій представлено 17 робіт живописця.
1977 рік. У Києві народився Геннадій Григорович Білодід — український дзюдоїст, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи (Париж, 2001) у ваговій категорії до 73 кілограмів. 1999 року закінчив факультет фізичного виховання Кам’янець-Подільського педагогічного університету (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
Цього дня відійшли у вічність:
1927 рік. У Кам’янці-Подільському помер Тадей Вікторович Рутковський — український актор-комік, драматург, театральний діяч. Народився 31 жовтня (19 жовтня за старим стилем) 1868 року в Новій Ушиці (нині селище міського типу, один із районних центрів Хмельницької області). У 1882—1924 роках служив у різних установах Кам’янця-Подільського. Автор драм «Самогубець» (1893), «Павутина» (1894), «У погоні за славою» (1897), «В ім’я обов’язку» (1899), «Нечиста сила» (1901), комедій і водевілів.
1958 рік. У Кам’янці-Подільському помер Юлій ЙосиповичМанасевич — заслужений лікар Української РСР (звання надано 30 листопада 1946 року). Народився 1868 року в Кам’янці-Подільському. Працював шкільним лікарем у 1899—1914 роках, в армії в 1914—1917 роках, головним лікарем і консультантом дитячої поліклініки в 1924—1958 роках.
1993 рік. У Києві помер Анатолій Юхимович Білостоцький — український скульптор, член Спілки художників України (1955), заслужений діяч мистецтв Української РСР (1960), народний художник Української РСР (1974). Народився 15 вересня 1921 року в Одесі. Син скульптора Юхима Білостоцького (1893—1961), чоловік скульптора Оксани Супрун, батько художника-монументаліста й графіка Сергія Білостоцького (1952—2003). Закінчив 1952 року Київський художній інститут. Працював у галузі монументальної та станкової пластики. Один з авторів (разом із Галиною Кальченко та дружиною) пам’ятника Леніну в Кам’янці-Подільському (встановлено 14 квітня 1970 року, демонтовано 18 серпня 1992 року). Інші пам’ятники (у співавторстві з дружиною): Іванові Франку в Києві (1956) та Львові (1958), Тарасові Шевченку в Одесі (1966).
2001 рік. В автомобільній катастрофі загинув Василь Миколайович Лісовий — начальник Кам’янець-Подільського районного відділення НАСК (Національної акціонерної страхової компанії) «Оранта». Народився 1950 року.
2004 рік. У сері Жовтневе (справжня назва Жеребятин) Бориспільського району Київської області від раку підшлункової залози помер Костянтин Петрович Степанков — український актор, народний артист СРСР (1978). Народився 3 червня 1928 року в селищі Печеськи (тепер село Хмельницького району Хмельницької області). Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священиком. Його арештували 1939 року і відтоді його ніхто не бачив. Прізвище Степанков утворене від дівочого прізвища матері — Євгенії Василівни Степанко. 1953 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва. Від 1955 року грав у театрі імені Івана Франка, від 1968 року був актором Київської кіностудії імені Довженка. 18 січня 1979 року з Наталією Наум зустрічався з глядачами в Кам’янці-Подільському в кінотеатрі «Юність».
1902р. - (за старим стилем 9.07) у Києві помер Олексій Олександрович Андрієвський - укр. історик, літературознавець, педагог, чл. іст. тов-ва Нестора-літописця в Києві та ін. Наукові праці, присвячені історії укр. земель в складі Росії та їх взаємини в XVIIIст. з Польщею і Туреччиною, в яких відоповідно представлені Волинь і Поділля. Вагомість праць підсилює значна архівно-джерельна база
Ще я пропонував би внести в "Кам'янецький календар" за цей день ось цю цьогорішню сумну подію
Загинув 29-ти річний кам’янчанин Микола Гордійчук відомий у місті під псевдонімом "Nik Своєрідний".
Повідомили, що 22.07.2015 під час виконання бойового завдання на Сході України загинув наш Коля, ще трьох людей з його батальйону поранено. За свого життя він встигав кругом - був пластуном, ведучим, громадським діячем, солістом і організатором гуртів "Своєрідне" і "Dendy", був в Самообороні Майдану минулої зими. У нашого своєрідного завжди вистачало сил на все. Але він пішов захищати нас всіх, нашу країну, наші сім'ї. В голові не вкладається чого він загинув, чого кращі з нас йдуть такими молодими. Хочеться кричати, дуже кричати і ламати все що під руками, але цим його вже не повернеш. Співчуваю нам усім, бо кожна людина особлива, а він був найособливіший.
Я Вас усіх попрошу відкласти свої святкування, які заплановані, попрошу підтримати Його рідних і близьких в таку важку мить. Ми маємо всі разом докласти максимум зусиль, щоб місто пам'ятало НАШОГО ГЕРОЯ, щоб люди дізнались якою він був людиною, щоб пам'ять про Миколу Гордійчука була достойною! Тримайтеся друзі, Він не хотів би щоб за Ним сумували, Він має жити в наших серцях!
Завтра-післязавтра буде повідомлено інформацію коли Колю привезуть в місто.
Микола був активним пластуном, громадським діячем Кам’янця-Подільського, талановитим музикантом. Коли розпочалася війна на Сході – зголосився добровольцем у батальйон спеціального призначення “Гарпун”.
До останнього подиху був вірний пластовій присязі та відстоював Україну від вражої руки, як в словах гімну новаків та новачок, який свого часу співав будучи в новацтві.
Під громом гармат у важкій боротьбі ти не зламав своїх присяг. Спочивай з миром, друже Микола!
Сильно! Красно! Обережно! Бистро!
Народився Микола 26 травня 1986 року в м. Рівне в сім’ї військових. Через рік родина переїхала в Кам’янець-Подільський, з того часу там проживав. Навчався в Кам’янець-Подільській ЗОШ №7. З 1993 року член НСОУ «ПЛАСТ», належав до гуртка «Леви». З 1996 року до підготовчого куреня ім. Устима Кармалюка. В 2003 та 2004 роках був учасником військово-патріотичного табору «Легіон». За час юнацького пластування став пластуном розвідником. Випускник Кам янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Спеціальність психолог.В 2009 році інструктор військово-патріотичного табору «Легіон-12». Учасник команди КВН «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Засновник та соліст гуртів «Своєрідне» «The Dendy». Відомий також як Nik Своєрідний. Під час Революції Гідності був бійцем 15 сотні Самооборони Майдану. Захоплювався військовою справою. Планував стати офіцером. - @ВікторГодний