1920 рік. Українські війська востаннє зайняли Кам’янець-Подільський. Сюди знову перемістився уряд Української Народної Республіки, повернулася юнацька старшинська школа.
1943 рік. У Кам’янці-Подільському почав працювати в переведеному сюди німцями Полтавському музично-драматичному театрі Борис РомановичГмиря — український співак (бас), згодом (від 1951 року) — народний артист СРСР. Після визволення Кам’янця-Подільського працював тут у міському музично-драматичному театрі (до 1 червня 1944 року).
1946 рік. Постановою Ради Міністрів СРСР Кам’янець-Подільському музею повернуто приміщення колишнього Кафедрального костелу.
1968 рік. Рада міністрів Української РСР постановила надати Кам’янець-Подільському державному педагогічному інститутові ім’я Володимира Петровича Затонського. Це ім’я відпало автоматично, коли 28 червня 1997 року виш став Кам’янець-Подільським державним педагогічним університетом. Сьогодні це Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка.
1986 рік. На тодішньому Кам’янець-Подільському консервному заводі (з 10 вересня 1994 року це вже відкрите акціонерне товариство «Адамс») розпочав роботу директором 32-річний Адам Михайлович Яхієв. Він керував підприємством майже 25 років — аж до смерті, коли був убитий у ніч на 2 квітня 2011 року. Цим самим Адам Михайлович набагато перевершив результат Івана Якимовича Аверічева, який очолював завод упродовж 16 років (у 1959—1975 роках).
1990 рік. Ухвалою Хмельницького обласного виконавчого комітету вилучено з облікових даних село Теремці Кам’янець-Подільського району. Його спіткала доля інших придністровських затоплених сіл Староушицької, Чабанівської, Колодіївської та Врубловецької сільських рад , знятих з обліку раніше: 27 жовтня 1981 року (Бакота, Конилівка, Кривчани, Студениця) та 21 березня 1984 року (Барвінкове, Лука-Врубловецька, Чугор).
2014 рік. У Кам’янці-Подільському побував віце-консул посольства Сполучених Штатів Америки Джон Сарраф і провів прес-конференцію для місцевих засобів масової інформації. Свій візит дипломат присвятив питанню щорічної лотереї американського уряду «ДВ-лотері» («Грін Кард»).
Цього дня народилися:
1842 рік. У селі Димитрашівка Ольгопольского повіту Подільської губернії (нині Дмитрашівка Піщанського району Вінницької області) народився (7 вересня за старим стилем) Созонт Михайлович Лобатинський — історик релігії, археолог. Закінчив 1865 року Подільську духовну семінарію, 1869 року — Київську духовну академію. Працював у Кам’янці-Подільському: в 1869—1875 роках викладачем Подільської духовної семінарії, у 1875—1899 роках — настоятелем Петропавлівської церкви в Старому місті. За фінансову розтрату заслано 1899 року до Томська. Там і помер 9 грудня (26 листопада за старим стилем) 1909 року. Опублікував низку статей у «Подільських єпархіальних відомостях». Серед них історично-статистичні описи Тульчина, парафій і церков Брацлавського повіту.
1896 рік. У місті Конотоп (тепер Сумської області) народився (7 вересня за старим стилем) Іван ФедоровичСлизький — український історик, кандидат історичних наук (1953), доцент. Закінчив 1909 року церковнопарафіяльну школу. Був учасником громадянської війни в Україні. 1925 року закінчив соціально-економічний факультет Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1930—1941 роках — науковий, від 1934 року — старший науковий працівник науково-дослідного інституту марксизму-ленінізму Академії наук УРСР, історико-археографічного інституту АН УРСР, Українського історичного музею. 1934 року піддав нищівній критиці Катерину Антонович-Мельник за «націонал-фашистські настанови» у виданому нею першому томі «Творів» її чоловіка — Володимира Антоновича. 1941 року відбув в евакуацію в Свердловську область. Викладав курс основ марксизму-ленінізму в хіміко-технологічному інституті молочної промисловості, історію в середній школі. Від 1 липня 1944 року до 1 вересня 1952 року — завідувач кафедри історії Кам’янець-Подільського учительського (згодом — педагогічного) інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Публікував розлогі ідеологічні статті в місцевій пресі. 1953 року захистив кандидатську дисертацію: «Ревкоми і комбіди Поділля в боротьбі за встановлення і зміцнення Радянської влади (1917—1919)». 16 жовтня 1960 року вийшов на пенсію, працював на пів ставки, від 9 вересня 1965 року — з погодинною оплатою на заочному відділі. Завершив викладацьку роботу 1 вересня 1968 року. Був учасником першої, другої та третьої Подільських історико-краєзнавчих конференцій (1965, 1968, 1970). Помер 13 грудня 1984 року в Кам’янці-Подільському.
1906 рік. У селі Троща (нині Липовецького району Вінницької області) народився (6 вересня за старим стилем) Лука Хомич Паламарчук — український радянський журналіст, дипломат (мав ранг надзвичайного та повноважного посла). Працював журналістом, зокрема в середині 1930-х років у Кам’янці-Подільському був відповідальним редактором окружної газети «Червоний кордон». Був міністром закордонних справ Української РСР (у 1954 — 1965 роках). Помер 2 січня 1986 року в Києві.
1948 рік. У місті Кременчук Полтавської області народилася Надія Володимирівна Ткаченко — українська легкоатлетка, заслужений майстер спорту (1975), олімпійська чемпіонка з легкоатлетичного п’ятиборства (Москва, 1980). Заочно навчалася в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
1949 рік. У місті Дунаївці (нині Хмельницької області) народилася Віра Михайлівна Смирнова — секретар Кульчієвецької сільської ради Кам’янець-Подільського району (від 1982 року, востаннє обрано 16 листопада 2010 року). 1971 року закінчила Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), за фахом — учений агроном.
1959 рік. У Запоріжжі народився Віктор Миколайович Андрієнко — актор театру та кіно. Закінчив 1980 року Київський театральний інститут. Працював актором Київського театру естради (у 1980—1984 і 1986—1987 роках), Одеського театру мініатюр «Гротеск» (у 1984—1986 роках), актором і режисером Одеського театру мініатюр «Шарж» (у 1987—1990 роках). Був актором програми «Шоу довгоносиків». У 1978—1993 роках знявся у близько 60 художніх фільмах як каскадер. Восени 2005 року знімався в Кам’янці-Подільському в телефільмі «Дев’ять життів Нестора Махна». Восени 2012 року в Кам’янці-Подільському знімав як режисер епізоди першого українського повнометражного дитячого фільму «Іван Сила», був задіяний у ньому і як актор.
1979 рік. У Кам’янці-Подільському народився Віталій Іванович Шевчук — головний лікар Кам’янець-Подільської центральної районної лікарні (ЦРЛ). Закінчивши дев’ять класів Жванецької загальноосвітньої школи I—III ступенів, вступив до Кам’янець-Подільського медичного училища, яке за рік закінчив екстерном. 1996 року вступив до Чернівецької державної медичної академії на факультет «Лікувальна справа». Після закінчення вишу отримав направлення в інтернатуру в хірургічне відділення Кам’янець-Подільської ЦРЛ. Від 2002 року Віталій Шевчук — лікар-хірург ЦРЛ, від 2011 року — лікар УЗД-діагностики та позаштатний районний спеціаліст з перинатальної діагностики. 28 серпня 2014 року призначено виконувачем обов’язків головного лікаря Кам’янець-Подільської ЦРЛ. Змінив на цій посаді Якова Михайловича Цуглевича, який 8 серпня 2014 року очолив департамент охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації.
Віталій Іванович Шевчук
1990 рік. Народилася Катерина Йосипівна Настік (Луптович) — завідувач дошкільного навчального закладу «Пізнайко» в селі Рихта Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Перед тим була завідувачем дошкільного навчального закладу «Лісовичок» у селі Лісківці Кам’янець-Подільського району.
Цього дня відійшли у вічність:
1920 рік. Під Дунаївцями загинув у бою Шефер — секретар Кам’янець-Подільського міськкому комсомолу.
1931 рік. У Києві помер Сергій Іванович Світославський — український живописець, член Товариства передвижників (з 1891 року). Народився 6 жовтня (24 вересня за старим стилем) 1857 року в Києві. Серед творів є присвячені Кам’янцеві-Подільському.
Сергій Світославський. «Турецька фортеця. Кам’янець-Подільський»
1948 рік. У Києві померла Марія Сильвестрівна Грушевська (дівоче прізвище — Вояківська) — український перекладач, дружина історика Михайла Грушевського (від 1896 року). Народилася 8 листопада 1868 року в селі Підгайчики (Галичина). Закінчила 1887 року Львівську учительську семінарію. Перекладала з низки мов: французької (Альфонс Доде, Гі де Мопассан, Еміль Золя), німецької (Йоганн Вольфганг фон Гете), норвезької (Генрік Ібсен), російської (Іван Тургенєв, Антон Чехов). У лютому — березні 1919 року разом із чоловіком і донькою мешкала в Кам’янці-Подільському. Була однією із заступників голови Національної ради українських жінок, утвореної 1919 року в Кам’янці-Подільському.
1977 рік. У місті Ірвінгтон (штат Нью-Джерсі, США) помер Борис Миколайович Мартос — український державний, громадський і політичний діяч, учений-економіст, кооперативний діяч. Народився 20 травня 1879 року в містечку Градизьк (нині селище міського типу Глобинського району Полтавської області). Від 9 квітня до 27 серпня 1919 року був міністром фінансів і головою Ради міністрів Української Народної Республіки. Діяльність на цих відповідальних посадах проводив і в Кам’янці-Подільському, коли той був тимчасовою столицею УНР. Див. також статтю «Канарейки», «ті, що з китайцем» та інші».
2006 рік. Помер Іон Срульович (Ізраїльович) Винокур — український археолог, доктор історичних наук (1978), професор (1980), дійсний член Академії наук вищої школи України (1997), дійсний член Української академії історичних наук (1999), заслужений працівник вищої школи Української РСР (1981). Народився 4 липня 1930 року в містечку Ружин (нині селище міського типу, один із районних центрів Житомирської області). Закінчив 1953 року історичний факультет Чернівецького університету. Працював у Чернівецькому університеті, Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Від 1963 року в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка): старший викладач, доцент, професор (від 1980 року), завідувач кафедри історії СРСР і УРСР (від 1969 року), історії Східної Європи і археології (від 1991 року). 1962 року захистив кандидатську дисертацію «Старожитності Східної Волині» (1962), 1978 року — докторську дисертацію «Історія та культура черняхівських племен Дністро-Дніпровського межиріччя». Лауреат Кам’янець-Подільської міської премії в галузі історико-краєзнавчих досліджень (1995). Співавтор (із Миколою Петровим) давньоруської гіпотези про заснування Кам’янця-Подільського. 2001 року, коли померла дружина Надія Григорівна Литовченко, переїхав до Києва, щоби бути ближче до доньки Тетяни. Водночас читав лекції у трьох університетах — у Житомирі, Кам’янці-Подільському та Київському слов’янському університеті. Поховано на кладовищі посеред соснового бору під Києвом — біля села Капітанівка Києво-Святошинського району.
Не думав що медичну освіту можна здобути екстерном як це зробив у нашому медучилищі Віталій Іванович Шевчук. І взагалі його професійний шлях вражає - у 23роки уже лікар-хірург, а в неповні 35років - головний лікар лікарні
0
