18 січня
Цього дня колись:
1918 рік. У Києві уряд Української Народної Республіки очолив (5 січня за старим стилем) представник українських есерів (Української партії соціалістів-революціонерів) Всеволод Олександрович Голубович. Це сталося після того, як в умовах чергової кризи у стосунках українських соціал-демократів і есерів у Центральній Раді голова Генерального секретаріату Володимир Кирилович Винниченко подав у відставку. Новий прем’єр залишив за собою в уряді міністерство торгівлі й промисловості. Зауважимо, що якщо попередній керівник уряду знав Кам’янець-Подільський наїздами (див. статтю «Володимир Винниченко та Кам’янець»), то новий у місті над Смотричем навчався — тут він закінчив Подільську духовну семінарію.
1979 рік. У Кам’янці-Подільському в кінотеатрі «Юність» відкрито кінофестиваль «У сім’ї єдиній» з участю акторів Наталії Наум і Костянтина Степанкова.
1987 рік. Традиційне свято зими «Кам’янецька сніжинка» вперше проведено в Старому місті. Воно проходило на площі Куйбишева (нині Троїцький майдан), а любителі гострого й дотепного слова зібралися біля Ратуші. Учасниками свята були Дід Мороз, Снігуронька, Зима, Січень, Морозенко. Під час виступів були представлені аматори як із міста, так і із сіл району — Колибаївки, Завалля, Устя.
1991 рік. У Кам’янці-Подільському вечором у міському Будинку культури демократичні сили міста започаткували щорічне відзначення Дня соборності України — в пам’ять про те, що 22 січня 1919 року в Києві було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Офіційно відзначати цю дату стали тільки через вісім років, коли 21 січня 1999 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про День соборності України».
1991 рік. У Кам’янці-Подільському місцевим греко-католикам дано дозвіл на відбудову Троїцької церкви в Старому місті.
Відбудована Троїцька церква
1993 рік. У Кам’янці-Подільському розпочато приватизацію житла: відповідний відділ міськвиконкому став консультувати громадян та видавати їм бланки на приватизацію квартир.
1998 рік. Чемпіонами Хмельницької області з шашок стали кам’янчани Микола Коваль і Валентина Олійник.
2001 рік. Один із засновників і ректор приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» Іван Іванович Тимошенко видав наказ про створення Кам’янець-Подільської філії університету. Через місяць, 19 лютого, відповідне рішення ухвалив і Кам’янець-Подільський міськвиконком. Філія розмістилася на Руських фільварках у приміщенні четвертої школи й згодом «з’їла» її.
2002 рік. Міському голові Кам’янця-Подільського Олександрові Володимировичу Мазурчаку вручено відзнаку «Козак-2001» від Міжнародної федерації ділових жінок «Либідь».
2008 рік. На позачерговій сесії Кам’янець-Подільської міської ради Олександр Володимирович Мазурчак склав повноваження міського голови Кам’янця-Подільського, оскільки 29 грудня 2007 року його призначено заступником міністра з питань житлово-комунального господарства України. Виконувати обов’язки міського голови став секретар міської ради Михайло Дмитрович Аносов.
2012 рік. У Кам’янці-Подільському в готелі «Клеопатра» урочисто вручено двадцять одну міську «Відзнаку року» за найпомітніші досягнення, події, проекти попереднього 2011 року. Зокрема, Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник нагороджено в номінації «Визнання року» як переможця акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци». За відбудову та відкриття храму Олександра Невського нагороджено архієпископа Феодора в номінації «Духовна подія» (за відкриття храму) та Василя Цуглевича — в номінації «Меценат року» (за фінансову допомогу у відбудові). «Торговою маркою року» визнано ТзОВ «Український кристал», а «Роботодавцем року» — гіпермаркет «Епіцентр».
2013 рік. У будинки мешканців села Кадиївці Кам’янець-Подільського району прийшов природний газ. На урочистості з нагоди цього громаду села приїхали привітати народний депутат України Володимир Мельниченко, його помічник Сергій Тимчук, голова районної державної адміністрації Михайло Желізник. Кадиївці стали шістдесят четвертим газифікованим селом у районі.
Цього дня народилися:
1834 рік. У містечко Махнівка Бердичівського повіту Київської губернії (нині село Комсомольське Козятинського району Вінницької області) народився (6 січня за старим стилем) Володимир Боніфатійович Антонович — український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Петербурзької академії наук від 1901 року. Закінчив 1850 року Одеську гімназію. Того ж року вступив на медичний факультет Київського університету, який закінчив 1855 року, після чого рік вів медичну практику в Бердичеві, Чорнобилі. 1856 року вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, закінчив його 1860 року. Щоб вивчити побут народу, разом із товаришами під час літніх канікул пішки обійшов Київщину, Холмщину, Волинь, Поділля, частково Катеринославщину і Херсонщину. У 1860—1863 роках працював у 1-ій Київській гімназії, у 1863—1880 роках — у канцелярії генерал-губернатора, ведучи розбір, редагування й видання давніх міських актів. 1870 року захистив магістерську дисертація «Останні часи козацтва на правій стороні Дніпра», 1878 року — докторську дисертацію «Нарис історії Великого князівства Литовського». Був професором російської історії (від 1878 року), деканом історико-філологічного факультету (у 1880—1883 роках) Київського університету, головою Історичного товариства Нестора-літописця (у 1881—1887 роках, від 1896 року). 1883 року оглянув і обстежив рештки скельного печерного монастиря в Бакоті, звернув увагу на доцільність подальших розкопок в урочищі «Монастирисько» на Білій горі, на південно-східній околиці Бакоти. Того ж року Київська археологічна комісія, очолювана Антоновичем, обстежила скельні печери поблизу села Нігин. Там знайдено рештки людських кістяків і знаряддя праці кам’яної доби. Влітку 1891 року разом із Михайлом Грушевським Антонович прибув до Кам’янця-Подільського. У 1891—1892 роках за дорученням Російської Імператорської археологічної комісії провів розкопки на місці руїн Бакотського монастиря. За заслуги в розвитку поділлєзнавства Антоновича 1891 року обрали почесним членом Подільського історико-археологічного товариства. Передав чимало книг, археологічних матеріалів до Кам’янець-Подільського давньосховища (історичного музею). Помер 8(21) березня 1908 року в Києві.
1894 рік. У Самарі народився (6 січня за старим стилем) Василь Миколайович Батюшков — український живописець, член Спілки художників України (1957). Автор циклу «Пам’ятні місця поета Костянтина Батюшкова» (1965—1972). 1972 року в акварелях відобразив Кам’янець-Подільський. 1973 року в Ратуші відбулася виставка акварелей Батюшкова. Після смерті художника (помер 17 січня 1981 року в Києві) його родичі передали 1982 року багато його акварелей до Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника.
1915 рік. Народилася Тетяна Андріївна Опалєва. У Кам’янці-Подільському мешкала з 1947 року. Працювала головою профкому медичних працівників, інструктором організаційного відділу міськкому Комуністичної партії України, завідувачем торгового відділу міськвиконкому, у відділі соціального забезпечення.
1940 рік. Народився Віктор Михайлович Валяровський. Закінчив 1968 року історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Попри здобутий фах, працював головою правління колективного сільськогосподарського підприємства «Надзбруччя» села Чорнокозинці.
1947 рік. У місті Совєтськ Калінінградської області народилася Валентина Павлівна Соловей — подільська краєзнавець і музеєзнавець. Закінчила 1969 року історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Пов’язала долю з Кам’янець-Подільським державним історичним музеєм-заповідником: від 1972 року — старший науковий співробітник, від 1985 року — завідувач відділу. Автор публікацій з історії краю та, зокрема, з історії музею.
1964 рік. У селі Лімна Турківського району Львівської області народився Микола В’ячеславович Жоган — голова Кам’янець-Подільської районної ради (обрано 27 лютого 2014 року). У 1979—1982 роках навчався в Кам’янець-Подільському професійно-технічному училищі № 6, після чого з квітня до листопада 1982 року, до служби в Збройних силах СРСР, працював водієм Кам’янець-Подільського районного об’єднання «Сільгосптехніка». Закінчив 1988 року Орловську спеціальну середню школу міліції, 1992 року — Київську академію внутрішніх справ (юрист), 2010 року — Подільський державний аграрно-технічний університет (спеціаліст з обліку й аудиту), 2013 року — Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (магістр державного управління).
Цього дня відійшли у вічність:
1943 рік. У Ташкенті помер В’ячеслав Костянтинович Розвадовський — український художник і педагог. Народився 24 вересня (12 вересня за старим стилем) 1875 року в Одесі. Навчався у 1890—1894 роках в Одеській художній. школі, в 1894—1900 роках — у Петербурзькій академії мистецтв (у Архипа Куїнджі). 1905 року заснував у Кам’янці-Подільському художню школу з інтернатом для сільських дітей. 1912 року Розвадовського вислано у Середню Азію. 17 травня 1979 року Кам’янець-Подільський міськвиконком увічнив ім’я Розвадовського в назві однією з нових вулиць мікрорайону Жовтневий.
1966 рік. У Києві помер Гнат Петрович Юра — український актор і режисер, народний артист СРСР (1940). Народився 8 січня 1888 року (27 грудня 1887 року за старим стилем) в селі Федварі (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області). З 1926 року працював у Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка. Цей театр до війни шефствував над Кам’янець-Подільським театром — і 1940 року Юра ставив у ньому вистави.
1974 рік. У німецькому місті Бад-Гомбург (примикає безпосередньо до Франкфурта-на-Майні) помер граф Леонід Олексійович Ігнатьєв — протоієрей. Народився 10 серпня 1911 року в Кам’янці-Подільському. Його батько, Олексій Миколайович Ігнатьєв, був подільським віце-губернатором, а 12(25) вересня 1911 року його призначили подільським губернатором (перебував на цій посаді до 1915 року). Леонід, здобувши освіту у Франції, переселився до Німеччини. 1947 року його посвячено в сан ієрея. Спочатку був настоятелем церкви в Бад-Тьольці, а в 1951—1974 роках — настоятелем храму Всіх Святих у місті Бад-Гомбург. 1964 року отець Леонід став протоієреєм. 1967 року він заснував Свято-Миколаївський храм у Франкфурті-на-Майні і до кінця життя був настоятелем ще і цієї церкви.
1982 рік. У Житомирі помер Василь Ілліч Півторадні — український літературознавець, кандидат філологічних наук (1950). Народився 5 лютого (23 січня за старим стилем) 1910 року в місті Лебедин (нині Сумської області). Закінчив 1929 року Черкаський кооперативний технікум, 1937 року — Харківський педагогічний інститут. Працював у Чернігівському, Львівському, Житомирському педагогічних інститутах. У 1962—1963 роках приїжджав у Кам’янець-Подільський, вивчав літературний процес на Поділлі 1920-х, що склало основу книги «Українська література перших років революції» (1967).
1998 рік. У Торонто померла Ольга Нилівна Мак (дівоче прізвище — Петрова) — українська письменниця. Народилася 20 липня 1913 року в Кам’янці-Подільському. Закінчила 1929 року третю семилітню школу в Кам’янці-Подільському, 1938 року — літературно-лінгвістичний факультет Ніжинського педагогічного інституту. 1943 року покинула Україну. Жила в Австрії, 1947 року переїхала до Бразилії, від 1970 року жила в Торонто в Канаді. 1993 року відвідала Україну, побувала в Кам’янці-Подільському.
2002 рік. Помер Сергій Йосипович Дужев — педагог. Народився 17 березня 1949 року в Кам’янці-Подільському. Закінчив Кам’янець-Подільську середню школу № 8, заочно — історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. У 1975—1979 роках перебував на комсомольській роботі. Далі працював директором Кам’янець-Подільської школи-інтернату № 2, з 1985 року — загальноосвітньої школи № 5.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
