15 лютого
Цього дня колись:
1919 рік. Кирило Миколайчук, член Української республіканської капели під орудою Олександра Кошиця, занотував у щоденнику: «Кам’янець-Подільський, 15 лютого. Сьогодні ми ходили в собор. Потім оглядали старовинні кам’янецькі башти. Прегарне місто. З кожного будинку виглядає старовина минулих віків. А турецька фортеця! Ця потвора важкою ногою наступила на один з берегів Смотрича і так застигла на місці. Хіба що тисячоліття розбиратимуть його по камінчику».
1920 рік. Після тритижневого (з 26 січня) таємного й неофіційного перебування в місті, зайнятому поляками, голова уряду Української Народної Республіки Ісак Мазепа виїхав із Кам’янця-Подільського по довгій нараді з головноуповноваженим уряду УНР Іваном Огієнком.
1921 рік. У Кам’янці-Подільському відбувся з’їзд представників усіх культурно-освітніх організацій повіту, на якому взято курс на пролетаризацію просвітницької роботи.
1961 рік. Постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР ухвалено на базі Гуменецького родовища вапняку та глини збудувати Кам’янець-Подільський цементний завод.
1988 рік. У Кам’янці-Подільському підприємства та організації міста на тиждень очолили молоді дублери.
1989 рік. Завершено виведення радянських військ з Афганістану. Крізь війну на чужій території, що тривала з 25 грудня 1979 року, пройшло з міста Кам’янця-Подільського та Кам’янець-Подільського району 383 чоловіки, з них тринадцять загинуло.
1993 рік. Приватна газета «Подолянин» уперше розпочала передплату для мешканців міста і району. Першим передплатником часопису став пенсіонер Іван Костянтинович Кирилюк.
1997 рік. До Кам’янця-Подільського завітала «Територія А»: в актовому залі будівельного технікуму виступили Юрко Юрченко, Ольга Юнакова, Олександр Войтович, Марина Одольська, гурти «Мотор’ролла», «Формула води», «Аква-Віта».
2000 рік. У Києві Президент України Леонід Кучма вручив голові Кам’янець-Подільської спілки ветеранів Афганістану Миколі Мельнику орден «За заслуги» третього ступеня.
2005 рік. У Кам’янці-Подільському директором міського Центру зайнятості призначено Наталію Іларіонівну Постову.
Цього дня народилися:
1885 рік. У містечку Курилівці Муровані (нині селище міського типу Муровані Курилівці — один із районних центрів Вінницької області) народився Федір Олександрович Сумневич — український державний і громадсько-політичний діяч. Навчався в духовному училищі в селі Привороття Ушицького повіту (нині село Подільське Кам’янець-Подільського району), в Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському. 1911 року закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Учасник Першої світової війни в чині прапорщика. У часи Української революції був рівненським повітовим комісаром, волинським губернським комісаром. Сумневича призначили з 1 листопада 1920 року начальником Подільської губернії, але вже 16 листопада більшовики захопили Кам’янець-Подільський, унаслідок чого всі українські установи змушені були евакуюватися. 1921 року Сумневич емігрував до Праги, де в 1926—1929 роках працював асистентом кафедри економіки й правознавства Українського вищого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова. Подальша доля невідома.
1919 рік. У селі Простатіно (нині Солігалічського району Костромської області Росії) народився Олександр  Протальйонович Дудін — Герой Радянського Союзу (звання надано 10 січня 1944 року за форсування Дніпра). Батько Протальйон Никандрович — учасник Першої світової війни, кавалер трьох Георгіївських хрестів. Мати Лідія Михайлівна. Закінчив початкову школу, працював трактористом у колгоспі. Призвано в армію 1939 року (служив у Проскурові, Стрию). Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. 1942 року закінчив курси молодших лейтенантів. Війну закінчив у Берліні. Учасник параду Перемоги в Москві 1945 року. Того ж року закінчив Вищу офіцерську артилерійську школу в Ленінграді. Від 1948 року старший лейтенант Дудін у запасі. У 1948—1950 роках був головою Колибаївської сільської ради, у 1950—1953 роках — голова колгоспу в селі Руда. 1953 року поселився в Кам’янці-Подільському. Мешкав на вулиці Папаніна (Підзамче), працював на різних роботах. Дружина Катерина Михайлівна (уродженка села Боришківці Кам’янець-Подільського району) працювала в крамниці господарських товарів. Доньки Лідія (народилася в Берліні) та Світлана, сини Олександр та Анатолій. Олександра Дудіна нагороджено орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого та другого ступенів, медалями. Помер 14 березня 1982 року в Кам’янці-Подільському. Іменем Дудіна названо вулицю в селі Колибаївка.
1921 рік. У станиці Ново-Іванівська (нині Краснодарського краю Росії) народився Дмитро Іванович Брик — художник, педагог, автор радянського герба Кам’янця-Подільського. Закінчив 1939 року Краснодарське художньо-педагогічне училище. Учасник Великої Вітчизняної війни. Від 1944 року проживав у Кам’янці-Подільському. Працював у художній майстерні. Від 1952 року — керівник студії образотворчого мистецтва при Кам’янець-Подільському палаці піонерів, від 1969 року — викладач міської дитячої художньої школи. Помер 15 січня 1992 року в Кам’янці-Подільському.
Церква святих апостолів Петра й Павла в Старому місті. Малюнок Дмитра Брика, 1988 рік
1925 рік. У містечку Сатанів народився Юліан Іванович Корніцький — завідувач відділу торгівлі Кам’янець-Подільського міськвиконкому від квітня 1966 року до червня 1986 року. Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Слави третього ступеня та медалями. Закінчив війну у Будапешті. Після війни з відзнакою закінчив Одеський фінансовий технікум, згодом — Київський інститут народного господарства. Помер 1992 року.
1946 рік. У селі Проскурівка Ярмолинецького району народилася Майя Антонівна Печенюк — співачка,   кандидат педагогічних наук, лауреат Хмельницької обласної премії імені Владислава Заремби, професор Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, відмінник освіти України. Закінчила 1965 року Кам’янець-Подільське культосвітнє училище (нині коледж культури та мистецтв). Працювала методистом Будинку культури в Ярмолинцях, учителем музики в середній школі села Проскурівка. 1973 року закінчила музично-педагогічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Закінчивши інститут, від 1973 року працює в ньому. 1989 року захистила кандидатську дисертацію з проблем патріотичного виховання молоді засобами музики. Нині професор кафедри методики музичного виховання, вокалу та хорового диригування. 2002 року завершила роботу над впорядкуванням серії музичних хрестоматій «Дзвінкі голоси» від першого до восьмого класу. Хрестоматії затверджено Міністерством освіти і науки України та рекомендовано як навчально-методичні посібники для шкіл різного типу навчання. Уклала біографічно-репертуарний довідник «Музиканти Кам’янеччини», який побачив світ 2003 року в Хмельницькому у видавництві «Поділля».
1973 рік. Народилася Наталія Анатоліївна Гільовська — директор приватного підприємства «Світ Преси».
1974 рік. У селі Сокіл Кам’янець-Подільського району народився Сергій Сергійович Кротік — депутат  Кам’янець-Подільської районної ради. Навчався у Кам’янці-Подільському в загальноосвітній школі № 15. 1996 року закінчив Подільську державну аграрно-технічну академію (нині університет), де здобув фах лікаря-ветеринара. 2000 року там же здобув ще один фах — менеджера організацій. У 1996—1999 роках працював заступником головного ветеринарного лікаря на м’ясоконсервному комбінаті, у 2000—2003 роках — заступником директора ТОВ «Мрія» села Сокіл, а згодом (до 2005 року) — директором міського Центру зайнятості. Від 2005 року депутат Кам’янець-Подільської районної ради. Був радником міського голови Кам’янця-Подільського з питань спорту та житлово-комунального господарства. 5 грудня 2013 року призначено завідувачем відділу молоді та спорту департаменту гуманітарної політики Кам’янець-Подільської міської ради.
Цього дня відійшли у вічність:
1978 рік. Помер Михайло Сильвестрович Яремчук — завідувач заочного відділення Кам’янець-Подільського будівельного технікуму, кавалер двох орденів Вітчизняної війни другого ступеня, ордена Червоної Зірки й ордена «Знак Пошани». Народився 1919 року в селі Турчинка (нині Володарсько-Волинського району Житомирської області). Трудову діяльність розпочав 1934 року: працював робітником, старшим піонервожатим у школі. Від 1939 року перебував у лавах Радянської армії. Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Після демобілізації працював у Кам’янці-Подільському: у 1954—1957 роках — відповідальним секретарем міської організації товариства «Знання», у 1957—1958 роках — інструктором міськкому Компартії України, директором вечірнього університету марксизму-ленінізму. Від жовтня 1958 року працював у будівельному технікумі завідувачем заочного відділення. Упродовж 20 років обирався секретарем партійної організації технікуму.
2006 рік. Помер Борис Семенович Шевченко — фотокореспондент, член Національної спілки журналістів України (від 1993 року). Народився 20 вересня 1937 року в Києві. Закінчив вісім класів Кам’янець-Подільської школи № 3 (навчався в 1944—1952 роках), дев’ятий і десятий класи вечірньої школи робітничої молоді, здобув спеціальність фотографа на факультеті громадських професій Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. У 1959—1962 роках служив в армії. Працював від листопада 1962 року друкарем Кам’янець-Подільської міської друкарні, від вересня 1963 року — фотокореспондентом газети «Прапор Жовтня». 1971 року перейшов на роботу в Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), працював завідувачем фотолабораторії, фотокореспондентом.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
