15 липня
Цього дня колись:
1410 рік. Відбулася Грюнвальдська битва між рицарями-хрестоносцями (близько 39 тисяч осіб) та об’єднаними збройними силами (близько 45 тисяч осіб) Корони Польської та Великого князівства Литовського. Місцем битви стала територія, яка належала Тевтонському ордену, поблизу села Грюнвальд (нині Ольштинське воєводство, Польща). Об’єднана польсько-литовська армія, керована Ягайлом і Вітовтом, завдала нищівної поразки тевтонцям. У битві в складі польської армії брали участь три загони подолян. Серед рицарів, які відзначилися у війні з тевтонцями, були й кам’янчани. У листопаді 1410 року польський король Владислав Ягайло за хоробрість у битві з хрестоносцями надав Фридру (Фредру) із Плешовиць (Плескавиць) села Фридрівці (нині Залісся Перше), Суржа, Кадиївці теперішнього Кам’янець-Подільського району. У Польщі на місці Грюнвальдської битви щороку проводиться військово-історичний фестиваль. 2005 і 2006 року в ньому брав участь клуб військово-історичної реконструкції «Подільська хоругва» з Кам’янця-Подільського.
1919 рік. У Кам’янці-Подільському на зборах представників правих політичних сил організовано Український національно-державний союз.
1944 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком ухвалив будинок колишньої Маріїнської жіночої гімназії відвести під навчальний корпус учительського інституту. 1949 року тут розмістилася середня школа № 8.
1948 рік. Міністерство вищої освіти СРСР видало наказ, згідно з який Кам’янець-Подільський учительський інститут перетворено на педагогічний із чотирьохрічним терміном навчання.
1990 рік. Виконавчий комітет Кам’янець-Подільської міської ради ухвалив заснувати в місті ліцей. Він став першим у Хмельницькій області навчальним закладом нового типу. Заняття в ліцеї розпочалися 1 вересня 1990 рокую
1993 рік. У Кам’янці-Подільському вулицю Калініна перейменовано на вулицю Веліканова.
1993 рік. Ректору Кам’янець-Подільського педагогічного інституту Анатолію Копилову надано звання «Заслужений працівник народної освіти України».
1993 рік. Міністерство юстиції України зареєструвало Всеукраїнське товариство Івана Огієнка з центром у Кам’янці-Подільському.
1998 рік. На сесії районної ради представлено голову Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації В’ячеслава Володимировича Дубицького, призначеного 13 липня розпорядженням Президента України.
1998 рік. У Кам’янці-Подільському на території артилерійської бази відбулися перші заводські випробовування першого українського кулемета, розробленого та виготовленого на науково-технічному комплексі «Завод точної механіки».
1998 рік. Начальником центру електрозв’язку № 5 у Кам’янці-Подільському став Михайло Миколайович Коза.
2010 рік. У Кам’янці-Подільському на проспекті Грушевського, 27/1 відкрито найбільший ювелірний центр торгової мережі «Ювелір капітал». На відкриття запросили представників міської влади (міського голову Анатолія Нестерука, депутатів міської ради), бізнесменів, банкірів із міста й області.
Цього дня народилися:
1939 рік. У Чорному Острові (нині селище міського типу Хмельницького району) народилася Майя Давидівна Мамаєва. Закінчила Кам’янець-Подільське культосвітнє училище, Нижньо-Тагільський педагогічний інститут. Працювала завідувачем відділу (з 1973 року) Хмельницького обласного краєзнавчого музею. Автор нарису «Розповідають вулиці міста» (1991), виданого до 500-річчя Хмельницького (Проскурова).
1940 рік. У Москві народився Анатолій Анатолійович Парпара — російський поет, перекладач. Закінчив 1968 року Московський університет. Працював редактором відділу поезії журналу «Москва». 1986 року був учасником зустрічі в міському Будинку культури письменників і майстрів мистецтв України з трудівниками Кам’янця-Подільського та Кам’янець-Подільського району, організованої Українським телебаченням. У січні 1988 року з Володимиром Бєляєвим відвідав Кам’янець-Подільський, виступав у міському Будинку культури. Видав збірки «Первый перевал» (1973), «Постижение пространства» (1979), «И жизнь права» (1979), «Возраст сердца» (1980), «Город желтого дьявола» (1984), «Раздумья о Родине» (1984) та інші.
1947 рік. У селі Слобідка-Рихтівська Кам’янець-Подільського району народився Віктор Олексійович Нечаєв — спортсмен, педагог. 1965 року закінчив середню школу і вступив на факультет фізичної культури Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. Після закінчення кілька місяців працював у середній школі № 1 міста Дунаївці, звідки був призваний до армії. У грудні 1970 року розпочав трудову діяльність на посаді викладача кафедри легкої атлетики Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Поєднував викладацьку, тренерську та виховну роботу, вів активну громадську діяльність — керував партійним бюро факультету, головував на виборчих дільницях, входив до складу комісій з виборів Президента, депутатів усіх рівнів. Був останнім секретарем парткому інституту й усі справи цього органу здав до архіву. 1998 року призначений заступником декана з навчальної роботи.
1956 рік. Народився Сергій Анатолійович Мендерецький. Був директором сільськогосподарського підприємства «Поділля» села Довжок, з грудня 2001 року — директором ТзОВ «Перспектива» села Колибаївка, депутатом Кам’янець-Подільської районної ради (обрано 2002 року).
1989 рік. У Кам’янці-Подільському народився Дмитро Вікторович Бойко — різноплановий спортсмен (від бадмінтону до шахів). Закінчив Подільський державний аграрно-технічний університет. Найбільш титулований учасник вікторини «Хто знає де?» на сайті «Вічний Кам’янець». Див. інтерв’ю з ним: Дмитро Бойко: «...найбільше мені кортить приносити іншим задоволення».
Цього дня відійшли у вічність:
1977 рік. У Кам’янці-Подільському помер Михайло Никифорович Дейнеженко — підполковник запасу, Герой Радянського Союзу. Народився 10 жовтня 1915 року в селі Розсошинці (тепер Чигиринського району Черкаської області) в родині селянина. Закінчив початкову школу, працював у господарстві батька, в колгоспі, на фаянсовому заводі в Житомирській області. У Червоній Армії перебував із 1937 року. 1939 року закінчив курси молодших лейтенантів. 1941 року став членом ВКП(б). Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Південному, Закавказькому, Північнокавказькому і Першому Українському фронтах. Брав участь у висадці десанту на Малу землю, відвоюванні Києва, Житомира, звільненні Праги, взятті Берліна. Батарея 40-ї гвардійської гарматної артилерійської бригади (3-я гвардійська армія, Перший Український фронт) під командуванням гвардії капітана Дейнеженка в ніч на 31 січня 1945 року в районі міста Кебен (Хобеня, Польща) зазнала раптової атаки великої групи ворожих автоматників, підтриманих танками і артилерією, які прагнули оволодіти переправою через річку Одер. Дейнеженко вміло організував оборону, а коли противник прорвався до позиції батареї, підняв розрахунки в атаку і змусив ворога відступити. В ході бою батареєю знищено два танки, бронетранспортер, дві гармати, три міномета, двадцять кулеметів і понад двохсот чоловік. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за мужність, відвагу і героїзм, проявлені в боротьбі з фашистськими загарбниками, гвардії капітану Дейнеженку надано звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 7830). 1952 року закінчив Вищу офіцерську артилерійську школу в Ленінграді. Від 1955 року підполковник Дейнеженко перебував у запасі. Жив у Кам’янці-Подільському, працював у бюро технічної інвентаризації.
Пам’ятник Михайлові Дейнеженку на Алеї слави нового міського кладовища Кам’янця-Подільського.
Фото Олександра Наровлянського, 28 жовтня 2012 року
2000 рік. У Львові помер Семен Борисович Грузберг — український графік. Народився 15 червня 1918 року в Кам’янці-Подільському. Навчався у 1933—1935 роках у Київському художньому технікумі, у 1936—1940 роках — у Харківському художньому інституті. Серед творів: портрети «Художник В. Форостецький» (1945), «Ярослав Галан» (1951), «Т. Шевченко» (1964), «Портрет М. Л. Кропивницького» (1967), «Художник Г. М. Меліхов» (1980—81), «Письменник Шолом-Алейхем» (1990), «Автопортрет» (1991).
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
