1918 рік. У Кам’янці-Подільському побачило світ перше число газети «Життя Поділля» (протрималася на плаву 4,5 місяця).
1956 рік. У селі Цвіклівці Кам’янець-Подільського району побачило світ перше число багатотиражки «Калінінець».
1966 рік. У селі Жовтневе (нині один із мікрорайонів Кам’янця-Подільського) на вулиці Чкалова (нині вулиця Князів Коріатовичів) відкрито кафе районної споживчої спілки «Супутник». Мозаїчне панно «Підкорення космосу радянською людиною» в кафе виконали художники Збігнєв Гайх і Семен Розенштейн. Згодом кафе перетворили на ресторан «Супутник», а в березні 2001 року — на ресторан із вірменською кухнею «Армения».
1983 рік. У Кам’янці-Подільському в Георгіївській церкві на Польських фільварках відкрито перший у Хмельницькій області планетарій. Його незмінним директором був Олександр Григорович Луданний. Планетарій діяв сім років: 2 жовтня 1990 року президія Кам’янець-Подільської міської ради виробила заходи для звільнення приміщення церкви від планетарію та передачі її громаді Української православної церкви Московського патріархату.
1985 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури міжнародний гросмейстер Юхим Геллер провів сеанс одночасної гри проти 46 місцевих шахістів. Почесної нічиєї добилися одинадцять учасників сеансу. Серед них і наймолодший — учень середньої школи № 13 Олександр Фінкель, який через десять років сам став міжнародним гросмейстером.
1995 рік. У Кам’янці-Подільському відбулася презентація Подільської державної аграрно-технічної академії.
1996 рік. У Кам’янці-Подільському розпочав роботу науково-технічний комплекс «Завод точної механіки», створений 15 серпня 1996 року внаслідок відокремлення низки механічних виробництв заводу «Електроприлад».
1997 рік. У Національному природному парку «Подільські Товтри» приступив до роботи орнітолог, доброволець Корпусу миру Томас Томпсон.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському затверджено нове положення про звання почесного громадянина міста. Згідно з ним, звання надає сесія міської ради до Дня міста (третя субота травня) та до Дня визволення міста від німецько-фашистських загарбників (26 березня), але не більше ніж двом особам на рік.
Цього дня народилися:
1818 рік. Народився Петро ОмеляновичЧуйкевич — учитель у Кам’янець-Подільській гімназії. Закінчив 1843 року Київський університет. 15 жовтня (3 жовтня за старим стилем) 1846 року в Кам’янці-Подільському від нього Тарас Шевченко записав народні твори: «Пливе щука з Кременчука», «Пісня про Кармелюка». Помер 1874 року.
1891 рік. У місті Бердичів (нині Житомирської області) народився (3 грудня за старим стилем) Микола Дмитрович Жудін — український учений, фахівець у галузі металевих і дерев’яних конструкцій і будівельної механіки, кандидат технічних наук (1938, без захисту дисертації), професор (1958), член-кореспондент Академії будівництва й архітектури СРСР (1958). Син художника Дмитра Жудіна та брат художниці Ольги Жудіної. Від 1892 року жив у Кам’янці-Подільському. 1909 року закінчив Кам’янець-Подільську чоловічу гімназію, 1918 року — Київський політехнічний інститут. Від 1914 року працював техніком Київського округу шляхів сполучень. У 1918—1919 роках був інженером, начальником розвідувальної партії в Управлінні забудови Києва. У 1921—1922 роках перебував у лавах Червоної армії. У 1922—1930 роках працював у Київському політехнічному інституту старшим викладачем, доцентом. Від 1930 року працював у Київському інженерно-будівельному інституті: засновник і завідувач кафедри дерев’яних і металевих конструкцій (у 1930—1967 роках), проректор із наукової роботи (у 1943—1948 роках), професор (від 1958 року; звання надано без захисту докторської дисертації — за великі заслуги в розвитку науки). Читав курс «Металеві та дерев’яні конструкції». Водночас — старший науковий співробітник та завідувач відділу Інституту будівельної механіки АН УРСР (1933—1957). У 1940—1941 роках під керівництвом Жудіна в Інституті будівельної механіки Академії наук Української РСР виконано велике експериментальне дослідження моделей колон Палацу Рад СРСР. Був також постійним консультантом на великих будовах і в проектних організаціях Києва. У роки Великої Вітчизняної війни керував кафедрою будівельних конструкцій Куйбишевського інженерно-будівельного інституту (Росія). Передав Кам’янець-Подільському історичному музею-заповіднику велику колекцію картин батька та сестри. Нагороджено орденом «Знак Пошани» та медаллю. Помер 5 грудня 1968 року в Києві.
Микола Дмитрович Жудін
1945 рік. У Кам’янці-Подільському народився Борис МиколайовичАнтонецький — підполковник медичної служби. Закінчив 1963 року Кам’янець-Подільське медичне училище (з відзнакою), після служби в армії — факультет лікувальної справи Вінницького медичного інституту. Працював 14 років у обласній психіатричній лікарні. Був (до 1996 року) начальником військової медичної служби у Хмельницькій області, директором Кам’янець-Подільського медичного училища (від 9 липня 1996 року). Був членом Партії регіонів, кандидатом у депутати Кам’янець-Подільської міської ради (зареєстровано 9 лютого 2002 року).
1956 рік. У Києві народився Геннадій Володимирович Боряк — український історик, археограф, доктор історичних наук (1996), професор (2002). Закінчив 1978 року Київський університет. Від 2000 року був заступником голови, від 2002 року — головою Державного комітету архівів України. 10 квітня 2003 року, коли сталася пожежа в Кам’янець-Подільському міському державному архіві, вже через вісім годин прибув на місце трагедії. 14 квітня 2003 року підписав наказ про передання документів, які належать Національному архівному фонду, з Кам’янець-Подільського міського архіву до Державного архіву Хмельницької області.
Цього дня відійшли у вічність:
1885 рік. Помер (3 грудня за старим стилем) Євген СтепановичСтрумінський — священик. Закінчив Волинську духовну семінарію, Київську духовну академію, де здобув ступінь магістра. Працював учителем духовних семінарій: з 1853 року — Костромської, з 1854 року — Подільської в Кам’янці-Подільському. У 1856—1885 роках — священик кафедрального собору. Законовчитель: з 1864 року — жіночого духовного училища, У 1870—1885 роках — чоловічої гімназії.
1929 рік. У Києві помер Данило КириловичЗаболотний — український мікробіолог та епідеміолог, дійсний член Академії наук СРСР (від 1929 року), дійсний член Академії наук Української РСР (від 1922 року; у 1928—1929 роках — президент). Народився 28 грудня (16 грудня за старим стилем) 1866 року в селі Чоботарка (тепер Заболотне Крижопільського району Вінницької області). Закінчивши медичний факультет Київського університету, у 1894—1895 роках брав участь у боротьбі з епідемією холери та дифтерії в Подільській губернії. У Кам’янці-Подільському Заболотний уперше встановив, що холерний вібріон може міститися в кишках здорової людини та не викликати захворювання, довів роль дефектів питного водопостачання у розвитку епідемії холери та зробив висновок, що не лише хвороботворні мікроби та умови їх розвитку, але й умови життя людей, рівень їхньої культури, тобто соціально-побутові умови, є провідним чинником у виникненні епідемії. У Кам’янці-Подільському виступав на засіданнях Товариства подільських лікарів. Брав участь у роботі першого з’їзду лікарів Подільської губернії, що відбувся у лютому 1895 року в Кам’янці-Подільському, виступив на ньому з доповіддю «До питання про бактеріологію холери». В Кам’янці-Подільському іменем Заболотного названо провулок на Підзамчі.
1965 рік. У Києві помер Давид ДемидовичКопиця — український літературознавець, критик. Народився 7 липня (24 червня за старим стилем) 1906 року в селі Слобода (тепер у складі міста Хмільник Вінницької області). Закінчив у Хмільнику трудову школу, навчався на Вінницьких трирічних педагогічних курсах імені Івана Франка, звідки за направленням (як відмінник освіти) приїхав 24 жовтня 1924 року до Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Із Савою Божком, Тереньом Масенком, Петром Довгалюком брав участь у роботі літературної організації «Плуг». 1926 року проходив практику в школі Понінки. 19 серпня 1926 року перевівся до Харківського інституту професійної освіти (закінчив 1930 року). Перший вірш надрукував у газеті «Червоний кордон» у Кам’янці-Подільському. Закінчив аспірантуру при інституті імені Шевченка. В роки війни з німцями був на фронті як стройовий офіцер, політпрацівник. У 1946—1953 роках працював в апараті ЦК Комуністичної партії України як заступник начальника управління пропаганди. Працював директором Київської кіностудії, головним редактором журналів «Україна», «Вітчизна», головою Комітету в справах мистецтв, заступником міністра культури Української РСР. Нагороджено орденами Суворова другого ступеня, Вітчизняної війни першого ступеня, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.
