1672 рік. Переправившись через Дністер, турецьке військо розташувалося (4 серпня за старим стилем) на жванецьких полях. До нього приєдналися кримські татари та Петро Дорошенко з козаками.
1905 рік. У Кам’янці-Подільському жіноча гімназія Славутинської почала орендувати (1 серпня за старим стилем) будинок, що належав присяжному повіреному при Кам’янець-Подільському окружному суді Данилові Яковичу Бабичеву.
1919 рік. За поданням ректора Кам’янець-Подільського державного українського університету Івана Івановича Огієнка виконувач обов’язків міністра освіти Української Народної Республіки Петро Іванович Холодний своїм наказом надав почесне звання заслуженого професора Петрові Миколайовичу Бучинському. Цим на державному рівні визнано його заслуги перед Україною в галузі національної університетської освіти.
1963 рік. Сільськогосподарську артіль імені Димитрова села Привороття Кам’янець-Подільського району перейменовано на «Прогрес». Це зв’язано з тим, що з 7 січня 1963 року Привороття з Чемеровецького перейшло Кам’янець-Подільського району, а в останньому вже був колгосп імені Димитрова — в селі Кадиївці.
1966 рік. У Кам’янці-Подільському вперше проведено мотобольний матч. На міському стадіоні відбулася товариська зустріч команд Кам’янець-Подільського та Хмельницького мотоклубів. Перемогли хмельничани — 4:2. 23 квітня 1967 року в товариському матчі між мотоболістами Кам’янця-Подільського та Хмельницького знову перемогли гості — 2:0. Цього разу матч відбувся на стадіоні педагогічного інституту. Згодом у місті над Смотричем буде створено мотобольну команду «Поділля», яка послідовно підкорятиме спортивні вершини: 3 травня 1981 року — дебют у першій лізі чемпіонату СРСР, 24 квітня 1982 року — дебют у вищій лізі чемпіонату СРСР, 11 липня 1992 року — перші володарі Кубка України, 9 жовтня 1992 року — перші чемпіони України з мотоболу.
1996 рік. Заступника директора з навчально-виховної роботи Кам’янець-Подільського індустріального технікуму Анатолія Чорного призначено директором технікуму. На виборах Президента України (1999) він був довіреною особою Леоніда Кучми. 2001 рік знаменний для Анатолія Артемовича ще одним ювілеєм — 17 травня йому виповнилося 55 років. Між двома ювілеями — особистим і професійним — вклинився з Указом Президент України Леонід Кучма: 17 липня Анатолієві Чорному надано звання Заслуженого працівника освіти України.
2001 рік. Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України на посаду заступника начальника військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії — начальником науково-дослідного відділу призначено Володимира Володимировича Бурлюка.
Цього дня народилися:
1891 рік. У містечку Скала-над-Збручем (нині селище міського типу Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області) народився МиколаАнастазієвський — український художник. Навчався в Краківській академії мистецтв та Інституті художніх і прикладних мистецтв у Варшаві. 1919 року під час українських визвольних змагань працював живописцем і графіком у Міністерстві освіти Української Народної Республіки в Кам’янці-Подільському. Тоді ж намалював картину «Кам’янець-Подільський. Твердиня». До Другої світової війни працював учителем малювання у середніх школах Помор’я в Польщі. У 1940—1944 роках викладав в українських гімназіях і технікумах у місті Холм (нині польське місто Хелм). Брав активну участь у мистецькому житті Західної України. Після війни потрапив до Німеччини. Від 1950 року мешкав у Сполучених Штатах Америки. У творчості Анастазієвського переважають побутові сюжети, натюрморти, різдвяні та великодні поштові листівки. Був учасником виставок у Львові, Кракові, Аугсбурзі, Берхтесгадені, Мюнхені, Міннеаполісі, Сан-Пауло, Детройті, Нью-Йорку. Помер 28 травня 1974 року в місті Міннеаполіс (штат Міннесота, США).
1911 рік. У селі Кадиївці (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Антон Іванович Скавронський. 1931 року став членом ВКП(б). 2001 року у зв’язку з 90-літтям представлено до найвищої відзнаки Хмельницької обласної організації Комуністичної партії України — Грамоти обкому КПУ.
1938 рік. У селі Покровка Очаківського району Миколаївської області народився Олександр Кіндратович Глушко — український письменник, кандидат філологічних наук. Закінчив Дніпропетровське культосвітнє училище, факультет журналістики Київського університету, аспірантуру Академії суспільних наук у Москві. Головний редактор журналу «Вітчизна». Бував на Кам’янеччині, написав книжку «Авторитет лідера», присвячену Адамові Яхієву.
1952 рік. Народився Василь Іванович Мельницький — почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського (квітень 2000 року), кандидат військових наук (1998), полковник, від 24 серпня 2000 року — генерал-майор. Був начальником Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту, депутатом Кам’янець-Подільської міської ради двох скликань (у 1994—2002 роках).
1957 рік. У селі Варварівка Полонського району народився Анатолій Євгенович Чистяков. Працював на виробничому об’єднанні «Електроприлад», у Кам’янець-Подільському міськвиконкомі — завідувачем відділу будівництва. 1998 року був кандидатом у депутати Кам’янець-Подільської міської ради. Працював начальником Дністровської регіональної державної інспекції екобезпеки (від 23 вересня 1997 року), 2002 року обрано депутатом Кам’янець-Подільської міської ради.
1974 рік. У Кам’янці-Подільському народився Андрій Володимирович Бондар — український письменник (поет, літературознавець, перекладач). Закінчив 1991 року Кам’янець-Подільську середню школу № 9. Навчався на філологічному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (у 1991—1994 роках). 1994 року вступив до Києво-Могилянської академії (закінчив 2001 року). Був головним редактором газети Асоціації українських письменників (АУП) «Література плюс» (у 1998—2000 роках), заступником головного редактора журналу «Єва» (у 2001—2002 роках), редактором літературної сторінки «Книжкова лавка» в газеті «Дзеркало тижня». Дебютував 24 листопада 1993 року добіркою віршів у газеті «Подолянин» (Кам’янець-Подільський). Видав збірки віршів «Весіння єресь» (1998), «Істина і мед» (2001) та інші.
Андрій Володимирович Бондар
Цього дня відійшли у вічність:
1971 рік. У Мюнхені померла Блянка (Бланка) Баран-Бачинська (дівоче прізвище — Гаврисевич, у першому шлюбі — Баран, у другому — Бачинська) — українська громадська діячка, журналістка. Народилася 1896 року на Золочівщині (нині Золочівський район Львівської області). Походила з родини священика. Закінчила гімназію у Львові. Вивчала філософію у Львівському університеті (до 1918 року). Ще студенткою увійшла до Академічної громади, була членом Головної управи Союзу українок у Львові. 1918 року одружилася з політичним діячем доктором Степаном Бараном. У роки визвольних змагань жила із сім’єю в Кам’янці-Подільському. Тут стала засновницею і головою Союзу українок, утвореного 30 липня 1919 року, очолила догляд за пораненими, опікувалася наданням допомоги біженцям. У 1921—1924 роках жила у Відні. Від 1924 року жила у Львові. Під час війни емігрувала до Німеччини. Від 1956 року жила в Мюнхені.
1977 рік. На 18-му році життя помер Антон Павлович Григоровський — персональний пенсіонер. Народився 1896 року в селі Глушківці (нині Яромолинецького району Хмельницької області). Трудову діяльність розпочав 1910 року. Від 1922 року перебував на керівних посадах у радянських і партійних органах (членом Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) став 1926 року). Був головою Глушківської сільської ради, головою районного комітету незаможних селян, завідувачем організаційного відділу Антоново-Кузнецького райкому КП(б) України, завідувачем сектору відділу кадрів Кам’янець-Подільського обкому КП(б) України. У 1946—1953 роках працював заступником голови Кам’янець-Подільського міськвиконкому. Нагороджено орденом Вітчизняної війни другого ступеня, орденом Червоної Зірки, багатьма медалями.
1990 рік. У Москві померла Олена Сергіївна Осліковська — прозаїк, публіцист, кандидат економічних наук, почесний громадянин Летичева (1980), персональний пенсіонер союзного значення. Народилася 31 травня 1896 року в Летичеві (нині один із районних центрів Хмельницької області). Закінчила 1922 року Одеський університет. Авторка документальних нарисів, спогадів, повістей про Поділля та Волинь. Написавши спогади «Кілька рядків для великої книги», відправила їх на рецензію Юрію Смоличу. Врахувавши зауваження, доопрацювала рукопис і видала документальну повість «Великі події в маленькому місті», а повний варіант спогадів, оригінали листів-рецензій Смолича та свої пояснення до них здала на зберігання в Хмельницький обласний державний архів у Кам’янці-Подільському.
1992 рік. У Кам’янці-Подільському помер Лука ГригоровичНишта — кандидат педагогічних наук. Народився 4 травня 1925 року в селі Солобківці (нині Ярмолинецького району Хмельницької області). Закінчив 1950 року Вінницький педагогічний інститут. Учителював, був директором (у 1960-і роки) Вовковинецької школи-інтернату Деражнянського району. За своєчасну і якісну підготовку школи до 1957/58 навчального року нагороджено значком «Відмінник народної освіти» (наказ Міністерства освіти УРСР від 29 жовтня 1957 року; працював тоді директором Підлісно-Мукарівської середньої школи Дунаєвецького району). Від 1969 року викладав у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (у 1980—1991 роках — завідувач кафедри педагогіки).
2004 рік. У Кам’янці-Подільському померла Надія Семенівна Довгалюк — ветеран праці, громадська активістка. Народилася 2 травня 1912 року в місті Олександрія (нині Кіровоградської області). Була членом ВКП(б). Працювала інспектором Центрального статистичного управління. Була депутатом Кам’янець-Подільської міської Ради третього скликання (обрано 17 грудня 1950 року).
1794р. - у с.Тересполь біля Полоцька народився Міхал Балінський (Balinski) - польськ. історик, публіцист, громадськ. діяч. За довідником: "В 1836-37 проживав у Варшаві і разом з Т.Ліпінським активно працював над написанням праці по географічному, істор. і стат. опису польських земель (видано у 1841-43), в якому детально розглядається Поділля під кутом зору ідеалізації польськ. панування в Україні."
1940р. - у ст.Терпилівка тепер Підволочиськ. р-ну Терноп. обл. помер Володимир Денисович Герасимович (псевд. і крпит. - Василь Трохимович, Кирик, Шпирка й ін) - укр письменник і етнограф. За довідником "З численних фольклорно-етнографічних розвідок Г. опубліковані "Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові Жовківського повіту" (журн. "Правда", 1893, 1894), Автор оповідань "Домовик" (1895), "Візитація" (1924), п'єс "Мамона" (1922), "Клопоти війта Смоктуна" (1934) та ін., в яких з симпатією змалював життя і звичаї сільськ. трудівників Зх. Поділля"
1992р. - згадана вже тут дата смерті Луки Григоровича Ништи. Про нього згадував уже в коментарі до календаря за 4 травня - дату народження краєзнавця
1990р. - згадана вже тут дата смерті Олени Сергіївни Осліковської. ПРо неї згадува уже у коментарі до календаря за 31 травня - дати смерті публіциста
На 1919рік знайшов ще одну цікаву дату. От цитата з путівника "Кам'янець - остання столиця УНР": ___________________
Влітку 1919р. були розроблені заходи урядом Директорії УНР щодо рятування культурного надбання. Було вирішено створити науковий архів (на це асигновано 46600крб). 14 серпня видано наказ про створення комісії з культурно-історичних пам'яток. Украва намагалась також зорганіувати музей в Старій фортеці.
Як мені розповідали люди дійсно причетні до мотоболу тих років це повна дезінформація. Такого матчу не могло бути з Хмельницькою командою та ще й у Хмельницькому. Я вже озвучував ці думки (див. комантар і правки з поміткою * у тексті ТУТ)
Цитата
1966рік. У Кам’янці-Подільському вперше проведено мотобольний матч. На міському стадіоні відбулася товариська зустріч команд Кам’янець-Подільського та Хмельницького мотоклубів. Перемогли хмельничани — 4:2. Згодом у місті над Смотричем буде створено мотобольну команду «Поділля», яка послідовно підкорятиме спортивні вершини: 3 травня 1981 року — дебют у першій лізі чемпіонату СРСР, 24 квітня 1982 року — дебют у вищій лізі чемпіонату СРСР, 11 липня 1992 року — перші володарі Кубка України, 9 жовтня 1992 року — перші чемпіони України з мотоболу.
Я так розумію думка грунтується на вислові однієї людини і багато разів переписувалась. А чи хтось бачив дійсно документальне підтвердження бодай якесь?
Чому бодай якесь. Беремо в бібліотеці підшивку "Прапор Жовтня" за 1966 рік. А в ній знаходимо замітку: Мороз В. Вперше умісті: Спорт // Прапор Жовтня. — 1966. — 17 серпня. — С. 4. Крім того, чорним по білому написано в "Кам'янецькому календарі", що матч був у Кам'янці-Подільському, Тож звідки в коментарі взялося оце: "та ще й у Хмельницькому".
Те що чув те і переказав. Анатолій Прокопович впевнено говорив, що "в Хмельницькому ніколи не було мотобольної команди і там ніколи не підтримували цей вид". Треба буде глянути той "Прапор жовтня" при нагоді. Дуже дякую.
А щодо думки про гру у Хмельницькому, то в календарі справді зрозуміло написано, проте у інших джерелах вказується, що в цей день "відбулася товариська зустріч хмельницького та кам’янецького клубів" - зазвичай за негласними правилами спорту першою називається команда господар. Те ж саме і про рахунок "4:2" (а не 2:4), хоча тут вказується про перемогу з рахунком ... , тож така трактовка може мати місце. У календарі ж справді чікто написано і про стадіон і про команди.
Цікаво що в повідомленні про мотобол ще кілька цікавих дат наведено
Цитата
Згодом у місті над Смотричем буде створено мотобольну команду «Поділля», яка послідовно підкорятиме спортивні вершини: 3 травня 1981 року — дебют у першій лізі чемпіонату СРСР, 24 квітня 1982 року — дебют у вищій лізі чемпіонату СРСР, 11 липня 1992 року — перші володарі Кубка України, 9 жовтня 1992 року — перші чемпіони України з мотоболу.
Усі наведені дати знакові і перші дві справді знайшов у календарі за 3 травня і за 24 квітня. Остання дата ще мабуть попереду у жовтні, а от липнева у відповідний календар поки що не попала - 11 липня.
А ще цікаво було б віднайти дату дебюту у чемпіонаті України
0
