1890 рік. У селі Острівчани Кам’янецького повіту Подільської губернії (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) після значного ремонту церкви Покрови Пресвятої Богородиці її урочисто освячено (30 вересня за старим стилем).
1969 рік. У Кам’янці-Подільському на міському стадіоні відбувся товариський матч із футболу між місцевим «Поділлям» і київським «Динамо» — чемпіоном СРСР 1966—1968 років. На п’ять м’ячів, забитих гостями, кам’яначани наприкінці зустрічі відповіли єдиним голом. За киян грали, зокрема, Йосип Сабо, Володимир Левченко, Віктор Банников, Валерій Паркуян, Сергій Круликовський. Віктор Кащей.
1993 рік. У Кам’янці-Подільському продано з аукціону літнє кафе «Чайка» у сквері Котовського на Новому плані. Нині це територія собору Олександра Невського.
1995 рік. У Кам’янці-Подільському у виставковому залі на Соборній відкрито виставку «Моє Поділля» художника Олександра Олександрович Брензея. Він народився 22 серпня 1951 року в селі Княгинин Кам’янець-Подільського району, 1972 року закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту й відтоді став викладати в Кам’янець-Подільській дитячій художній школі.
1996 рік. На першості Хмельницької області з шахів серед юнаків і дівчат чемпіонами стали кам’янчани Андрій Соколов (до 18 років), Михайло Коваль і Віта Рудик (до 16 років), Петро Трончук та Ілона Муринець (до 14 років).
2000 рік. Почесну відзнаку Кам’янець-Подільської міської ради «Честь і шана» вручено Марії фон Павельц-Вольф — ініціаторці та організаторці гуманітарної допомоги для Кам’янця-Подільського (з 1991 року), голові товариства «Вісбаден-Шірштайн — Кам’янець-Подільський».
2000 рік. До Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів виробничої продукції внесено приватне видавництво «Оіюм» із Кам’янця-Подільського (його зареєстровано у Кам’янець-Подільському міськвиконкомі 15 жовтня 1998 року, засновник — кандидат історичних наук Сергій Васильович Трубчанінов).
2001 рік. У Кам’янці-Подільському в приватній газеті «Подолянині» опубліковано перший «Кам’янецький кросворд» (скорочено — камворд). Ці завдання, які газета вміщувала упродовж кількох місяців, складали Олег Васильович Будзей і Віталій Петрович Бабляк. Серед тих, хто розгадував камворди, 26 грудня 2001 року було організовано очне змагання, в якому переміг учитель Володимир Дмитрович Вітряний.
Цього дня народилися:
1919 рік. У селі Жарнівка (нині Дубровинського району Вітебської області Білорусі) народився ПетроМиколайович Алексєєв — військовик, партійний працівник. Закінчив 1939 року геодезичний технікум. Працював топографом-землевпорядником районного земельного відділу міста Дріса Вітебської області. Від 1939 року перебував у Збройних Силах, був учасником війни з німцями. У танкових військах пройшов шлях від курсанта до підполковника. Закінчив військову службу 1961 року на посаді заступника командира полку з політичної частини. У 1961—1977 роках працював інструктором, лектором, завідувачем організаційного відділу (від вересня 1964 року) Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України. Був членом бюро міськкому Компартії України, обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради. Відав підбором і розстановкою керівних кадрів підприємств і організацій міста. За словами Івана Івановича Риби (довголітнього директора Кам’янець-Подільського електромеханічного заводу), мав особливе чуття визначити, на що здатний той чи інший керівник. Згодом (аж до смерті) працював завідувачем підготовчих курсів Кам’янець-Подільського загальнотехнічного факультету Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування. Алексєєва нагороджено трьома орденами Вітчизняної війни першого та другого ступеня, двома орденами Червоного Прапора, багатьма медалями. Помер 20 липня 1986 року після тривалої важкої хвороби.
1934 рік. Народився Анатолій ІвановичМарікуца. Працював від 1970 року директором Кам’янець-Подільського заводу дереворізального інструменту.
1936 рік. У місті Дебальцеве народився Микола Миколайович Мірошниченко — український скульптор, заслужений художник України (1996). Автор меморіальної дошки в Кам’янці-Подільському, урочисто відкритої в липні 1983 року на фасаді середньої школи № 1 в Старому місті. Напис на дошці сповіщав: «На цьому місці знаходилась контора «Надежда», яка в 1901—1903 роках була пересильним пунктом ленінської газети «Искра». Дошку демонтовано відповідно до ухвали Кам’янець-Подільського міськвиконкому від 21 січня 1993 року «Про ліквідацію застарілих символів нашої держави».
1941 рік. У Краснодарському краї народився Микола Антонович Іващенко. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Після цього працював старшим диспетчером, інженером з техніки безпеки АТП-22011, а з 1977 року — начальником автобусної станції в Кам’янці-Подільському.
1943 рік. У селі Краснопілка (нині в складі села Бурти Кагарлицького району Київської області) народився Іван ОлександровичІльєнко — український літературознавець, публіцист. Навчався у Кам’янець-Подільському будівельному технікумі (нині коледж будівництва, архітектури та дизайну). Його вірші друкувала місцева газета «Прапор Жовтня» (1 травня 1961 року — «Ми веселим весну!», 13 травня того ж року — «Будівельники»). Свої вірші Іван Ільєнко надіслав тоді в Київ Максимові Рильському, який 16 березня 1961 року написав у відповідь учневі будівельного технікуму: «Ваші вірші симпатичні, але ще досить наївні і не дуже тим часом оригінальні. Ви хочете «вчитись, працювати над собою» — хай Вам щастить!». Максим Тадейович також подарував поету-початківцеві свою книгу «Труди і дні». Ільєнко закінчив 1966 року українське відділення філологічного факультету Київського університету. Працював заступником директора музею Максима Рильського. 1995 року Іван Ільєнко видав книгу — 414-сторінковий документальний життєпис «Жага: Труди і дні Максима Рильського» — першу правдиву біографію видатного поета. Інші книги Івана Ільєнка: «Григорій Квітка-Основ’яненко» (1973, книжка із серії біографічних творів «Життя славетних»), «У жорнах репресій: Оповіді про українських письменників (за архівами ДПУ — НКВС)» (1995), «В пазурах у двоглавого. Українство під царським гнітом (1654—1917)» (1998, посмертно). Помер 1996 року.
1943 рік. У селі Загоряни (нині Новоушицького району Хмельницької області) народився Іван Іванович Цісар — заступник голови Кам’янець-Подільського міськвиконкому з питань будівництва (у 1992—1994 роках). Закінчив 1963 року Кам’янець-Подільський будівельний технікум (нині коледж будівництва, архітектури та дизайну). Пізніше, без відриву від виробництва, здобув вищу освіту. Трудову діяльність розпочав у 17 років: працював спочатку електромонтером, потім теслярем, майстром, виконробом, старшим виконробом, начальником дільниці, старшим інженером у різних будівельних організаціях. Від червня 1975 року головний інженер, а з вересня того ж року — начальник будівельно-монтажного управління «Промжитлобуд». 1986 року Цісаря обрали головою профкому тресту «Кам’янець-Подільськпромбуд». 1987 року, після ліквідації тресту, став заступником голови профкому тресту «Хмельницькбуд». Від 11 червня 1992 року — заступник голови Кам’янець-Подільського міськвиконкому. Був також начальником СУ «Спецбудмеханізація» (з 1997 року).
1962 рік. У селі Жванець Кам’янець-Подільського району народився Олег Володимирович Марунчак. Закінчив середню школу, Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (за фахом — інженер-механік). У 1986—1988 роках служив в армії. Від 1988 року працював на Кам’янець-Подільському цементному заводі (згодом — відкрите акціонерне товариство «Подільський цемент») інженером-конструктором у відділі головного конструктора, від 1989 року — майстром ремонтно-будівельного цеху, від 1990 року — заступником головного інженера — технічним керівником із монолітного будівництва. Був заступником голови правління (від 2001 року), головою правління (від 2002 року) відкритого акціонерного товариства «Кам’янець-Подільське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління». 2005 року став членом Партії промисловців і підприємців України. 2006 року був кандидатом у депутати до Кам’янець-Подільської районної ради під № 3 у списку Партії промисловців і підприємців України.
1971 рік. Народилася Лілія Борисівна Блащук — директор загальноосвітньої школи І—ІІ ступенів у селі Колубаївці Кам’янець-Подільського району.
1982 рік. Народилася Вікторія Олегівна Желіховська — голова громадської екологічної організації «Чисті схили» в Кам’янці-Подільському. Організатор молодіжної акції «300 спартанців». 2013 року цей проект відзначено як молодіжний проект року в Кам’янці-Подільському.
Цього дня відійшли у вічність:
1996 рік. У Москві померла Ніна УлянівнаАлісова — російська кіноактриса, заслужена артистка РРФСР (1950), мати актриси Лариси Кадочникової. Народилася 16 грудня 1915 року в Києві. Навчалася в Київському музичному технікумі в 1932—1934 роках. 1938 року закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії. Акторську кар’єру розпочала, виступаючи на сцені Київського театру для дітей (у 1927—1932 роках). 1934 року дебютувала в ліричній комедії Якова Протазанова «Про дивацтва любові» (з ідеологічних причин фільм на екрани не вийшов). Наступну спільну роботу — фільм «Безприданниця» (1937, за однойменною драмою Олександра Островського) — одразу визнано шедевром. Роль головної героїні Лариси Алісова виконала з майстерністю великої трагедійної актриси. Отримала дві Сталінські премії (1941, 1946) за ролі у фільмах «Дурсун» (1940) і «Райдуга» (1944). Від 1945 року працювала в Театрі-студії кіноактора. 29 червня 1969 року на міському стадіоні в Кам’янці-Подільському брала участь у великому святі мистецтв, присвяченому Дню радянської молоді (о 12.00 розпочалися виступи для передовиків сільського господарства, о 18.00 — для трудівників Кам’янця-Подільського). Виступаючи, Алісова сказала: «Мені сьогодні особливо приємно бути серед вас, дорогі кам’янчани. Хоч і живу я в Москві, але моя батьківщина — Україна, тут моя рідна земля. З сімнадцяти років я прийшла в кіно й відтоді брала участь у багатьох фільмах». Потім Алісова виконала кілька популярних циганських романсів. Разом з Алісовою в святі, зокрема, взяли участь Микола Кондратюк, Лариса Руденко, Валентина Сєрова, Надія Чередниченко, Діана Петриненко, Михайло Водяной, Маргарита Дьоміна, вокально-інструментальний ансамбль «Мрія», вокальний квартет «Явір».
Ніна УлянівнаАлісова
2009 рік. Помер Танасій Іванович Колотило — кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, завідувач навчально-наукової лабораторії етнології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Народився 18 жовтня 1952 року у селі Черепківці Глибоцького району Чернівецької області. 1979 року закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету, після чого викладав українську мову та літературу в Чортківській школі № 4 (Тернопільська область). 1982 року став асистентом кафедри української літератури Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, де викладав курс народознавства. 20 жовтня 1987 року 35-річний Танасій Колотило вступив до аспірантури при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського Академії наук Української РСР зі спеціальності «Фольклористика». 1991 року захистив кандидатську дисертацію «Українська народна пісенна алегорія».
Уявляю собі атмосферу навколо матчу Динамо Київ з місцевою командою у 1969році. Тоді ж інформація не так миттєво поширювалась як зараз в епоху Інтернету
0
