10 січня
Цього дня колись:
1919 рік. У Кам’янець-Подільському державному українському університеті на посаду в. о. екстраординарного професора кафедри історії богослужіння богословського факультету призначено Опанаса Захаровича Неселовського (1866—1932). Він 1866 року закінчив Подільську духовну семінарію, далі — Київську духовну академію. Від 1890 року був професорським стипендіатом при Київській духовній академії (кафедра літургії та церковної археології). Від 1891 року працював у Саратовській духовній семінарії, від 1893 року — викладачем літургії в Подільській духовній семінарії, від 1904 року понад 15 років — наглядачем Кам’янецького духовного училища. За наукову роботу «Чини хіротоній і хіротесій» Неселовському 1906 року присудили ступінь магістра теології, виділили грошову премію.
1921 рік. Колегія Подільської губернської надзвичайної комісії засудила до розстрілу тюремного наглядача з Кам’янця-Подільського Андрія Савовича Стецюка, який народився 1871 року в селі Мартинківці (нині Городоцького району Хмельницької області), мав початкову освіту. Того ж дня вирок було виконано. Стецюка заарештували 5 грудня 1920 року й звинуватили в жорстокому ставленні до заарештованих. Реабілітовано прокуратурою Хмельницької області 15 вересня 1997 року.
1923 рік. У Кам’янці-Подільському секретарем новоствореного архівного управління призначено українського поета Володимира Євтимовича Свідзінського.
1942 рік. В окупованому Кам’янці-Подільському німецький гебітскомісар Рейндль видав розпорядження про встановлення в місті поліцейського часу: «Деякі випадки за останній час дали привід встановити поліцейський час з двадцять першої години, тобто з дев’ятої години вечора. Хто пізніше за цей час незаконно перебуватиме на вулицях, дорогах, площах чи в громадських будинках, буде заарештований і суворо покараний. Хто пізніше від двадцять першої години повинен ходити у зв’язку зі своєю роботою, мусить одержати через старосту міської управи в гебетскомісара дозвіл на продовження поліцейського часу».
1944 рік. За форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу надано Олександрові Протальйоновичу Дудіну. Народився 15 лютого 1919 року в селі Простатіно (нині Солігалічського району Костромської області). Війну закінчив у Берліні. Учасник параду Перемоги в Москві (1945). Закінчив Вищу офіцерську артилерійську школу в Ленінграді (1945). Від 1948 року старший лейтенант Дудін у запасі. У 1948—1950 роках був головою Колибаївської сільської ради, у 1950—1953 роках — голова колгоспу в селі Руда Кам’янець-Подільського району. 1953 року поселився на Підзамчі. Мешкав на вулиці Папаніна. Помер 14 березня 1982 року в Кам’янці-Подільському. Іменем Дудіна названо вулицю в селі Колибаївка.
1961 рік. Затверджено завдання на проектування кабельного заводу в Кам’янці-Подільському.
1971 рік. У Кам’янці-Подільському відкрито Будинок урочистих подій на вулиці Паризької комуни (нині Гунська).
1991 рік. У місті над Смотричем два дні (10—11 січня) перебував, дав розлоге інтерв’ю журналісту Віталієві Мацьку для нової газети «Кам’янець-Подільський вісник» український письменник Степан Павлович Колесник. Наступного року він став лауреатом Шевченківської премії за публіцистичну повість «Обкрадені села» та інші твори про долю українського села.
1992 рік. У Кам’янці-Подільському, як і в Україні, запроваджено купони багаторазового використання — перші гроші незалежної держави, на зміну яким 2 вересня 1996 року прийшла гривня.
1997 рік. Професор з Подільської державної аграрно-технічної академії Микола Іванович Бахмат у Києві взяв участь у роботі Всеукраїнської наради з питань агропромислового комплексу, на якій Президент України Леонід Данилович Кучма, зокрема, високо оцінив роботу ВАТ «Адамс».
2001 рік. На готелі «Смотрич» з’явилася реклама ВАТ «Адамс» із 11-метровим портретом його президента Адама Михайловича Яхієва.
2002 рік. Укладено угоду про спільну діяльність між Українським комітетом Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (УК ІКОМОС) та Національним історико-архітектурним заповідником «Кам’янець».
Цього дня народилися:
1876 рік. У Кам’янці-Подільському народився (29 грудня 1875 року за старим стилем) Василь Іванович Яворський — геолог, один із провідних дослідників Кузбасу, Герой Соціалістичної Праці (1971). Помер 20 вересня 1974 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург).
Василь Іванович Яворський
1942 рік. У селі Хоросток (нині Славутського району Хмельницької області) народився Микола Антонович Мачківський — український письменник (поет, прозаїк). Закінчив семирічну школу в рідному селі, восьмий клас — у Ганнопільській середній школі. Оскільки матеріальне становище сім’ї було важке, вирішив покинути навчання та влаштуватися на роботу. Оскільки йому тоді не було ще й шістнадцяти, приписав собі два роки та поїхав у Крим садити сади й виноградники. Згодом перебрався у Кам’янець-Подільський, де влаштувався кочегаром на цукровому заводі та став відвідувати заняття міського літературного об’єднання. Далі вступив на агрономічне відділення Кам’янець-Подільського сільськогосподарського технікуму, але невдовзі його покинув. Навесні 1960 року закінчив Кам’янець-Подільську міжрайонну середню школу. 1968 року закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював редактором районної газети «Радянське село» (Білогір’я), літературним редактором і літературним консультантом обласних газет «Радянське Поділля» і «Корчагінець», завідував кабінетом молодого автора при Хмельницькій обласній організації Спілки письменників України. Разом з кількома науковцями створив музей «Літературна Хмельниччина», був його науковим співробітником. Автор романів про Ісайю Кам’янчанина, князів Коріатовичів.
Микола Антонович Мачківський
1949 рік. У селі Нетечинці (нині Віньковецького району Хмельницької області) народився Микола Володимирович Роїк — доктор сільськогосподарських наук (1991), професор (2001), заслужений діяч науки й техніки України (2001). 1972 року закінчив агрономічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), після чого працював старшим агрономом на Чернівецькій обласній сільськогосподарській станції. Після служби в армії повернувся до рідного вишу, де в 1974—1977 роках навчався в аспірантурі, а в 1977—1980 роках працював викладачем кафедри рослинництва. Від 1980 року працював на Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків, у 1992—1993 роках був її директором. Від 1993 року — директор Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (нині Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України). Від 1993 року член-кореспондент, а від 1995 року дійсний член Української академії аграрних наук (від 6 січня 2010 року — Національна академія аграрних наук України), в 2001—2005 роках був віце-президентом. Почесний професор Подільського державного аграрно-технічного університету.
Микола Володимирович Роїк
1977 рік. У селі Твіржа Мостиського району Львівської області народився Віталій Богданович Гриньків — прокурор Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури (обслуговує місто Кам’янець-Подільський і три суміжні райони Хмельницької області — Кам’янець-Подільський, Дунаєвецький і Новоушицький). 1999 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Після закінчення вишу працює в органах прокуратури Хмельницької області. Був слідчим, а в 2001—2003 роках — помічником прокурора Шепетівської районної прокуратури, заступником прокурора Кам’янець-Подільського району, працював в апараті обласної прокуратури. Очолював прокуратуру Віньковецького району, в 2010—2012 роках — Хмельницьку транспортну прокуратуру, в 2012—2014 роках — Старокостянтинівську міжрайонну прокуратуру, від травня 2014 року був прокурором міста Кам’янця-Подільського.
Віталій Богданович Гриньків
Цього дня відійшли у вічність:
1975 рік. У Білорусії загинув Віктор Кіндратович Харченко — маршал інженерних військ (з 1972 року), начальник (від 1965 року) інженерних військ Міністерства оборони СРСР. Народився 31 липня 1911 року в Жмеринці. 24 березня 1975 року вищому військово-інженерному командному училищі в Кам’янці-Подільському надано ім’я маршала інженерних військ Харченка, оскільки він багато зробив для створення в місті цього навчального закладу. Біля училища встановлено бюст маршала (автор — львівський скульптор Дмитро Крвавич). 31 серпня 1993 року в Кам’янці-Подільському з’явилася вулиця Маршала Харченка (раніше — частина вулиці Крупської). Вона простяглася від вулиці Кулика на південний схід до території м’ясокомбінату, де, досягнувши південної межі міста, переходить у шосейну дорогу на Устя.
Маршал Харченко
2015 рік. Помер Анатолій Іванович Шинкарюк — доктор психологічних наук, професор. Народився 6 жовтня 1952 року в місті Хотин Чернівецької області. 1969 року закінчив Хотинську середню школу № 5. Далі навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі № 1, де здобув спеціальність монтажника радіоапаратури. Працював розпорядником робіт на Чернівецькому заводі обчислювальних машин. У 1970—1972 роках проходив дійсну військову службу. Далі навчався на факультеті фізичного виховання Вінницького педагогічного інституту. 1973 роках почав займатися науковою роботою в лабораторії біомеханіки під керівництвом кандидата педагогічних наук Станіслава Олексійовича Орещука. 1977 року з відзнакою закінчив інститут і за направленням став працювати вчителем фізкультури восьмирічної школи в селі Данківці Хотинського району Чернівецької області. Того ж року вступив на заочну форму навчання до аспірантури Київського інституту фізичної культури. Від грудня 1977 року працював у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Перша посада — викладач кафедри теорії та методики фізичного виховання. У вересні 1982 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук — «Психологічні умови формування ритму дій балістичного типу». Згодом обіймав у виші посади старшого викладача, завідувача кафедри легкої атлетики з методикою викладання, доцента, провідного наукового співробітника кафедри психології. У вересні 2002 року його обрали завідувачем кафедри практичної психології. 9 квітня 2005 року захистив докторську дисертацію. У 2010—2012 роках працював проректором із заочного навчання та зв’язків із навчальними закладами. Остання посада — завідувач кафедри загальної та практичної психології факультету корекційної та соціальної педагогіки й психології.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
