10 липня
Цього дня колись:
1941 рік. У ході Другої світової війни Кам’янець-Подільський захопили спільники нацистської Німеччини — угорські хортистські війська: до міста увійшли танкова та кавалерійська бригади угорського 8-го корпусу.
1944 рік. Удруге (вперше 4 грудня 1928 року) і остаточно адміністративний центр Довжоцького району перенесено із села Довжок у місто Кам’янець-Подільський, відповідно і район перейменовано на Кам’янець-Подільський.
1967 рік. Директором Кам’янець-Подільського приладобудівного заводу став Анатолій Іванович Макаров (помер 6 липня 2004 року). Очолював підприємство понад 18 років (до 1 жовтня 1985 року).
1991 рік. Указом Президії Верховної Ради Української РСР за заслуги у розвитку науки, розробці практичних рекомендацій по веденню сільського господарства і підготовці наукових кадрів почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки Української РСР» надано трьом ученим, серед них проректору Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, доктору біологічних наук, професору Валентину Андрійовичу Яблонському.
1994 рік. У Кам’янці-Подільському першим всенародно обраним головою міської ради та міськвиконкому став Анатолій Іванович Кучер. У другому турі він переміг одного з попередніх керівників міста — Володимира Уляновича Крилова. Згідно з Конституцією України, ухваленою 28 червня 1996 року, посада вищого керівника міської територіальної громади здобула нову назву — міський голова. Та вже через три роки керування містом, 23 вересня 1997 року, депутати міської ради двома третинами голосів позбавили Анатолія Івановича повноважень міського голови.
1994 рік. Всенародним голосуванням Президентом України у другому турі обрано Леоніда Даниловича Кучму. За два дні до цього, 8 липня, він відвідав Кам’янець-Подільський, де загадав бажання, проходячи під Тріумфальною аркою на подвір’я Кафедрального костелу. Основний суперник Леоніда Даниловича — перший Президент України (в 1991—1994 роках) Леонід Макарович Кравчук — за час свого президентства, як, до речі, і потім, у місті над Смотричем не побував.
2001 рік. Маленькою виставкою на майдані перед Ратушею підвели підсумки тижневої практики в Кам’янці-Подільському студенти-архітектори з Краківської політехніки.
2002 рік. Головою відкритого акціонерного товариства «Кам’янець-Подільський приладобудівний завод» став Микола Вікторович Шепілов, який до того, з 27 жовтня 1997 року, працював заступником міського голови Кам’янця-Подільського. Очолював підприємство всього рік — до 12 липня 2003 року.
2004 рік. У правобережну частину села Думанів Кам’янець-Подільського району прийшов природний газ.
2010 рік. У Кам’янці-Подільському відбулося освячення відбудованого василіянського храму Пресвятої Трійці в Старому місті. Його здійснив владика Василь Семенюк — єпископ Тернопільсько-Зборівський. Свято завершилося освяченням фонтану біля церкви.
Троїцька церква в Кам’янці-Подільському вночі. 2 травня 2009 року
2013 рік. Працівники Кам’янець-Подільської центральної районної бібліотеки з промовистими гаслами, які закликали до читання, попрямували вулицями міста з піар-акцією «Бібліотека шукає друзів». У сквері «Гунські криниці» вони провели веселі конкурси, ігри, забави.
Цього дня народилися:
1896 рік. У Кам’янці-Подільському народився Моріс Збрижер (Maurice Zbriger) — канадський скрипаль, композитор, диригент. Навчання грі на скрипці розпочав у дитинстві. Далі продовжив його у Петербурзькій консерваторії. 1920 року покинув Росію, мандрував Європою, аж доки 1924 року не прибув у Монреаль. Помер 5 квітня 1981 року в Монреалі.
1912 рік. У Липецьку народився Юрій Михайлович Тарасов — доктор історичних наук, професор Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, автор монографії «Російська селянська колонізація Південного Уралу (друга половина XVІІ — перша половина ХІХ століть)». Батько Михайло Йосипович був юристом, мати Юлія Андріївна — лікарем. 1931 року став студентом Ленінградського державного історико-лінгвістичного інституту, створеного незадовго до того на базі історико-лінгвістичного факультету Ленінградського державного університету. Одним з учителів Тарасова був історик Володимир Мавродін. Під його впливом у студента сформувався поглиблений інтерес до історії Київської Русі та народів Росії пізнього середньовіччя. 1933 року в зв’язку з організацією філософського відділення інститут перейменували на Ленінградський історико-філософсько-лінгвістичний інститут (ЛІФЛІ). 1936 року Тарасов закінчив ЛІФЛІ, який невдовзі влився в Леніградський університет. Юрію Михайловичу було надано кваліфікацію наукового працівника другого розряду з історії народів СРСР, викладача вищого навчального закладу, вищого технічного навчального закладу, а також викладача технікумів, робітничих факультетів і старших класів середньої школи. Після закінчення інституту Юрія Михайловича направили на роботу в Туркменську РСР. Він працював у педагогічному інституті в Ашхабаді (нині Ашгабат): виконував обов’язки доцента кафедри історії СРСР, потім завідував цією кафедрою. У жовтні 1940 року Тарасова призвали на дійсну службу до Червоної армії. 1941 року з перших днів війни з нацистською Німеччиною перебував у лавах армії, відступав із боями від південно-західних кордонів СРСР. У Миколаєві радянське командування залишило Тарасова для організації підпільної роботи. Коли нацисти увійшли до міста, Юрій Михайлович був директором обласного краєзнавчого музею. Разом із науковими працівниками музею він зумів сховати від німців і зберегти цінні колекції археологічних матеріалів, що походили з розкопок античної Ольвії. Тарасов організовував диверсійну роботу проти окупантів, із помічниками-підпільниками звільняв радянських громадян, яких нацистська адміністрація хотіла відправити до Німеччини на примусову працю. У Миколаєві Юрій Михайлович познайомився з молодою підпільницею Катериною Калістратівною, яка згодом стала його дружиною. 1944 року Юрій Михайлович і Катерина Калістратівна переїхали до Ашхабада. Тут Тарасов продовжив перервану службою в армії та війною роботу на посаді завідувача кафедри історії СРСР у педагогічному інституті. У 1947—1969 роках Тарасов працював в учительському інституті в Бресті, в педагогічному інституті в Шадринську Курганської області, в Інституті історії, мови та літератури Академії наук Туркменської РСР, в педагогічному інституті в Челябінську, в університетах в Калінінграді та Кишиневі. Від жовтня 1969 року Юрій Михайлович мешкав у Кам’янці-Подільському. Тут він працював у педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) на кафедрі історії СРСР і УРСР. Як зазначив Іон Винокур, така широка «географія» у науково-дослідній і педагогічній діяльності дала можливість Тарасову ознайомитися з різними регіонами СРСР, з історико-етнографічними особливостями цих територій (Поділля, Урал, Курганська та Калінінградська області, Білорусія, Молдавія, Туркменістан). Це наклало відповідний відбиток на характер наукових праць Юрія Михайловича. Помер учений у жовтні 1995 року в Кам’янці-Подільському.
1918 рік. У селі Підзамче (нині в складі Кам’янця-Подільського) народився Людвіг Антонович Лясота — педагог, краєзнавець, колекціонер, батько кандидата географічних наук Олени Лясоти. За словами доньки, Людвіг Антонович «готував до захисту кандидатську про Устима Кармалюка в усній народній творчості, але Віктор Тищенко випередив його, захистився раніше, а почати нову тему в батька вже не вистачило сил». Викладав у школі російську мову, історію. Помер 7 липня 1993 року в селі Кадиївці Кам’янець-Подільського району, не доживши три дні до свого 75-річчя. У липні 1993 року після смерті Лясоти матеріали, зібрані ним (20 зошитів і папок, окремих записів), за заповітом Людвіга Антоновича, передано Подільському братству.
1944 рік. У селі Великоцьк (нині Міловського району Луганської області) народився Павло Митрофанович Гладченко — полковник у відставці. Закінчив 1967 року Бакинське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради Азербайджанської РСР, 1978 року — Військово-політичну академію імені Леніна. 1985 року — Вищі академічні курси. Службу в збройних силах проходив на різних командно-політичних посадах: від командира стрілецького взводу до начальника політвідділу — заступника начальника Кам’янець-Подільського вищого інженерного командного училища по політичній частині. Учасник бойових дій в Анголі (1982—1984). Нагороджено орденом Червоної Зірки (1982), медалями. Від лютого 1996 року до 2009 року працював у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області головним спеціалістом, начальником відділу внутрішньої політики районної державної адміністрації, керівником справ виконавчого апарату районної ради. Член редакційної колегії наукового збірника «Кам’янеччина в контексті історії Поділля» (1998), заступник голови редакційної колегії і співавтор літературно-художнього видання «Твої герої, Кам’янеччино» (2005), заступник голови редакційної колегії і співавтор документально-публіцистичного видання «Край Кам’янецький» (2006), упорядник і співавтор наукового збірника «Кам’янеччина: історія, розвиток, перспективи» (2008), автор збірника художньо-документальних нарисів «Працею звеличені» (2009). 2012 року видав книгу спогадів «Відгомін незабутніх літ».
1946 рік. У Кам’янці-Подільському в учительській сім’ї народився Яків Євсейович Львович — російський учений, доктор технічних наук (1983), професор (1985), заслужений діяч науки Російської Федерації (1997). Закінчивши сім класів школи, вступив до Кам’янець-Подільського індустріального технікуму (нині Кам’янець-Подільський індустріальний коледж). 1963 року вступив до Воронезького політехнічного інституту. Закінчив його з відзнакою. 1968 року його призвали офіцером на військово-морський флот. 1970 року повернувся у Воронеж. Працював заступником секретаря ВЛКСМ Воронезького політехнічного інституту, комісаром Кокчетавського обласного студентського будівельного загону. Вступив до аспірантури. 1974 року захистив кандидатську дисертацію. Працював старшим викладачем, далі доцентом Воронезького політехнічного інституту. Був науковим керівником лабораторії програмованого навчання. 1983 року захистив докторську дисертацію. 1984 обрано завідувачем кафедри САПР. 1985 року надано звання професора. 1990 року призначено головним конструктором з інформатизації Воронезької області. 1991 року призначено проректором з нових інформаційних технологій Воронезького державного технічного університету. 1992 року обрано ректором Міжнародного університету високих технологій (нині — Воронезький інститут високих технологій). 2001 року призначено керівником головного управління освіти Воронезької області.
1974 рік. У селі Жванець Кам’янець-Подільського району народився Олег Володимирович Комарницький — директор СТОВ «Гарант» села Оринин. Закінчив 1996 року Подільську державну аграрно-технічну академію. Був головою правління селянської спілки «Колос» села Оринин (обрано 7 червня 1997 року, змінив на цій посаді батька Володимира Івановича, якого 29 травня 1997 року призначили заступником голови Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації; пропрацював до грудня 1998 року, коли батько повернувся на попередню посаду).
Цього дня відійшли у вічність:
1907 рік. У Самборі помер Омелян Васильович Бачинський — український актор, режисер, антрепренер, основоположник українського професійного театру в Галичині. Народився 1833 року в селі Жукотин (нині село Бережок Турківського району Львівської області). Разом із дружиною Теофілією Йосипівною виступав (у 1857—1863 роках) у польсько-російсько-українських трупах у Києві, Кам’янці-Подільському, Житомирі. У 1864—1867 роках був директором Руського народного театру в Львові. На початку 1867 року до Кам’янця-Подільського зі Львова приїхала трупа Бачинського, узимку 1868 року вона виступила тут під назвою «Балет і оперетка під дирекцією О. Бачинського зі Львова». З українських п’єс поставили «Наталку Полтавку», «Сватання на Гончарівці», «Покійник Опанас» та ін. Переважна більшість вистав давалася російською мовою.
1981 рік. Помер Павло Павлович Марковський — завідувач фінансового відділу Кам’янець-Подільського міськвиконкому (з квітня 1962 року). Народився 18 листопада 1924 року. У сім’ї Марковських, за традицією, першого народженого сина називають Павлом, тому правнук Павла Павловича — теж Павло Павлович.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
