Мандрівка вул.Карвасари стала першою поза межами Старого міста, куди завітав сайт "Вічний Кам'янець" з проектом "Мандруємо вулицями". Ще однією особливістю було те, що із тих, хто таки наважився мандрувати у той день толком  ніхто не знав тієї ділянки міста - ділянки що колись була самостійним містечком, а зараз є рядовою, вуличкою, та ще й з утрудненим транспортним сполученням. Мандрівка відбулась 14 серпня і починалась від зупинки "Поліклініка №2" що на Руських фільварках. Дорогу до кладки, за якою і починається (чи точніше кінчається) вулиця допомогла прокласти Олена Грубляк (lapa), тож озброївшись цими данними ми попрямували до пров.Шевченка, далі ним своєрідний серпантин з вул.Середня та Річна і ми біля кладки.

Незважаючи на досить "мертву" дорогу до переправи, кладка виявилась дуже навіть "обітаєма" - тут в цей час відпочивала компанія, а можливо і не відпочивала, а планомірно рибалили прямо з кладки і причому досить успішно - закинувши нанаших очах косинку (таке знаряддя у вигляді трикутної рамки на якій натягнутий шмат екрану) вже через хвилин 3-5 у ній було помічено рухи і на поверхню витягли 4 плотвички десь на долоню. Вудка в цей час була нетака успішна, хоча покльовки були. 

  

Хлопці розповіли, що тут ловлять плотву, карася, а ще непогано йде щука, причому за їх словами від невеличких особин і до 10-кілограмових "колод". "Найбільша щука про яку знаю важила 12,5 кілограмів і спіймали її саме в цьому місці" - розповів рибак.

Що ж, про фауну почули пора і на вулицю звернути увагу. Наш маршрут далі пролягав на північ праворуч від кладки, проте увагу нашу привернув один будинок ліворуч від кладки.- тут одразу кинулись в очі дорожні атрибути у вигляді знаків, світлофорів. На головному знаку-вивісці зазначено "Сабурова, 1" і нижче "Білик В.М.". Очевидно це господарі так помітили свою територію. На дверях паркану написано, що там "злий пес", але враховуючи, що шматка паркана там взагалі нема, то присутність там такого звіра була б досить небезпечною. Окрім того що там все нагадує про правила дорожнього руху і навіть в напрямок в туалет вказує дорожній знак "Рух ліворуч", нічого про цей архітектурний об'єкт довідатись не вдалось, так як хазяїв так і не було помічено

  

Якщо прямувати на північ, то у цій частині вулиця Карвасари являє собою лише дві колії від (чи для) коліс автомобіля зліва від якої мов на щелепі з поганими зубами то там то там з'являються будинки, а справа прибережна ділянка Смотрича - часом ближче, часом далі. Перший будинок на нашому ж шляху був біля двох човнів, коло яких порався з насосом місцевий житель - пан Микола. Його будинок, якщо не рахувати згаданий вище, є крайнім з вуличної забудови і має номер 96. З одного боку він виходить парканом до дороги, а з іншого ділянка примикає до скелі. Пан Микола досить довго розмовляв з нами і розповів багато аспектів життя в цій частині міста. Зокрема дізнались, що магістральний трубопровід газу провели тут без участі людей, воду беруть з криниць, одна з яких на розі двору господаря має глибину 7 метрів і хоча раніше вона знаходилась на території домоволодіння, як і ділянка де зараз дорога, проте зараз вважається як приналежна до територіальної громади. Шматок територій у власників будинок тут забрали під дорогу тоді, коли стала до ладу Цибулівська ГЕС і Смотрич у цій частині став значно ширшим затопивши "псячу стежку" яка була раніше. 

  

Небезпечне сусідство
Запитували чи не сипеться каміння зі скелі і почули цікаву розповідь про те, що років 5-6 назад вночі великий шмат скелі зірвався і каміння пробивши дах опинилось прямо в будинку, там де зараз кухня. "Це ще добре, що це було вночі" - говорить пан Микола - "спальня у нас в іншому боці будинку". Зараз сліди того обвалу добре помітні - на скелі та частина виділяється буруватим кольором. 

Звісно ж немогли ми не запитати у місцевого жителя про тих щук, про яких говорили хлопці і про інших представників фауни які зустрічаються тут. 

Батько пана Миколи, який помер 10 років тому, любив рибалити, тай сам господар полюбляє цю справу тож йому було нам що розповісти. За словами пана Миколи, якщо взяти років 10-15 тому, то щук тут ніхто не ловив, хоча є історія, за якою величезна щука "на весь борт" човна заплуталась в екрані, тоді її витягли, але був іще один випадок, коли метрова щука просто гнила у закинутому екрані в районі ГЕС. Інтенсивно щук ловлять останні роки і сам пан Микола ловив щук, ті що малі випускав, але попадались і такі що були на 1-2 кілограми. А ще пан Микола колись зловив тут судака!!! - звідки той судак тут взявся, тим більше після будівництва греблі ГЕС? - "можливо хтось з рибаків привіз з Дністра і випустив, мій  брат колись випускав тут маленьких судачків і сомиків"  - поділився господар.

Пташки і звірі
З пташок тут бачили білу чаплю, не плутати з сірою, яка тут трапляється частіше. Перед нами у воді плавала дика качка, а у заростях "щикала" дика "курочка". Живуть тут дикі голуби-припутні - ще недавно тут було 2 пари. Цікава історія і з жовтою птахою (іволга), яка зі всього маху врізалась в щойно вимите вікно будинку пана Миколи. 
З звірів тут бачили зайців, лисиць, є куниці, ласки, водяться ондатри, одного разу прибилась нутрія (мабуть від когось втікла бо була ручна), кілька років тому бачили бобра, який "заточив на карандаш" дубок який посадив пан Микола. 
От такий дикий світ долини Смотрича у межах міста
 

Але йдемо далі вул. Карвасари. Як зазначалось забудова тут лише по ліву руху за ходом нашого маршруту - будиночки в основному прості інколи закинуті. Де не де трапляються цікаві оздоблення, як наприклад величезна троянда викладена мозаїкою з кольоровї плитки і досить часто криниці - деякі одразу край дороги, а до деяких ведуть справжні сходи. Ситуація змінюється лише ближче до Хрестовоздвиженської церкви - там уже і пустих ділянок чи закинутих будинків не видно і, взагалі, забудова з обох боків вулиці робить її якоюсь звичнішою.

        

Ще на підступах до Хрестовоздвиженської церкви уже можна замилуватись краєвидом на замок, який мов сивий велетень нависає над горизонтом.

Перед самою ж церквою розкривається совєрідний майдан (чи краще майданчик), де для дітей споруджено качелі, а для перехожих лавочки. Місцина тут дуже живописна і її полюбляють художники, малюючи дерев'яну церкву на фоні скель і замку.
Церква сама обнесена кам'яним муром, але мур не виглядає як відгородження від світу, він низький тай зайти на територію там легко можна,

   

___________________
Ось такою видалась мандрівка вулицею Карвасари, точніше її присмотрицької частини, адже далі вулиця повертає на захід у бік Підзамча, а ми повернули до сходів Турецького мосту та попрямували крізь Старе місто по домам.

---

Більше фото з мандрівки дивіться ТУТ

Розповів: Сергій Єрмаков
Фото: Галина Комарніцька, Денис Левчук, Сергій Єрмаков